Вихідці із села Черче Рогатинської громади на Івано-Франківщині прагнуть зберегти і реставрувати місцеву церкву Святої Параскеви П’ятниці 1733 року. У США вони ініціювали збір грошей на виготовлення документації й проведення робіт.

Наразі дах храму прогнив, гонтова покрівля пошкоджена, а дерев’яні конструкції перебувають у неналежному стані. Церква є пам’яткою архітектури національного значення і перебуває у державній власності. Втім за утримання храму відповідає релігійна парафія Святого Василія Великого УГКЦ.

Як саме місцеві планують уберегти храм від руйнування, чи співфінансуватимуть роботи з місцевого, обласного й державного бюджетів, та скільки часу може тривати процес підготовки документів і реставрації пам’ятки — у матеріалі Суспільного.

"Церква вже похилилася, вона руйнується, падає"

Церква Святої Параскеви П’ятниці 1733 року розташована у селі Черче Рогатинської громади та має статус пам’ятки національного значення. Наразі будівля перебуває у неналежному стані.

"Ґонт розсипається в руках. Через рік його не буде. Він у багатьох місцях проламаний, там є наскрізні діри. Ґонт жодним чином цю церкву не убезпечить. І тоді оці несучі конструкції, оці крокви, вони також будуть замокати. Церква ж не зроблена тільки що, вона вже 300 років стоїть. І вже протрухлявіла. І далі вона плавно просто-напросто розвалиться і розсиплеться. Тобто, якщо тут взагалі нічого не робити, через два-три роки, я впевнений, цієї церкви не буде", — каже краєзнавець Степан Пушкар.

З його слів, цей храм зберігся в первісному вигляді. Святиня повторює особливості церков, які будували до 1733 року. У неї — дах із багатьма заломами, покритий ґонтом. Вхід із півдня. Дерев’яні конструкції з дуба та хвойних порід дерев з’єднані без жодного цвяха. Всередині збереглася кам’яна підлога, хори під центральним куполом та частина автентичного іконостасу XVІІІ століття.

"Інакше кажучи, якщо ми кажемо, що це є бойківська церква, то бачимо перед собою якусь дуже архаїчну споруду, які будувалися і за часів Хмельницького, хоча, звичайно, це збудовано вже після Хмельницького. Самі принципи, архаїка законсервовані в цьому зовнішньому вигляді", — говорить Степан Пушкар.

Балансоутримувачем храму є релігійна парафія святого Василія Великого УГКЦ. Настоятель церкви Василь Кривень розповідає, що зараз богослужіння проводять на подвірʼї храму тричі на рік: на свято Параскеви П’ятниці в жовтні, під час маївок у травні та на Великдень.

"Великдень довкола церкви. Ми й цього року приходитимемо сюди до храму Божого. Тут люди беруть процесію (тут є ще така старенька процесія) і йдуть довкола церкви. Часом навіть сюди більше людей приходить освячувати паску, ніж до нової церкви", — розповідає настоятель храму.

Василь Кривень служить у Черчі з 2001 року. Він каже, що храм упродовж цього часу перебував у занедбаному стані.

"Церква вже похилилася, вона руйнується, падає. Там побачите зверху накрите спеціальною плівкою (консерваційним покриттям — ред.), яка дихає. Як кажуть, дерево ще дихає, не пропускає всередину вологості", — розповідає Василь Кривень.

"Як буду годна, з паличкою, але буду ходити"

83-річна Зиновія Дячишин живе біля церкви Святої Параскеви П’ятниці. Жінка каже, що ходила туди на богослужіння з дитинства, та сподівається, що її онуки зможуть побувати на відправі у цьому храмі.

"Пам'ятаю її ще від дитинства. Я була маленькою, мала тітку і з нею ходила до церкви. До сповіді тут ходила, хрестилася в цій церкві. Ми б хотіли, щоб храм працював, бо наші батьки, діди, прадіди сюди ходили. Я, як буду годна, з паличкою, але буду ходити", — говорить Зиновія Дячишин.

Місцева жителька Катерина Даньків розповідає, що чекає на реставрацію церкви, бо їй тяжко ходити на богослужіння до іншого храму Святого Василія Великого в Черчі.

"Не знаю, чи ми зможемо йти до храму Святого Василія Великого, а той — близенько, то вже б ми з паличками залізли. Треба зробити, щоб ми ще бачили, поки не померли, щоб ми ще трошки походили до церкви Святої Параскеви П’ятниці", — говорить Катерина Даньків.

Місцева влада не має грошей на реставрацію пам'ятки національного значення

Керівниця управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації Уляна Трощук-Шкромида у відповіді на інформаційний запит Суспільного повідомила, що церква перебуває у державній власності. Її балансоутримувачем є релігійна громада Святого Василія Великого Української греко-католицької церкви, яка за власні гроші має піклуватися про збереження пам’ятки.

"Найголовніше — гроші, щоб відновити ту церкву. То не тільки поміняти там дерево якесь одне на інше, то треба великої документації, яка також потребує фінансів", — каже настоятель церкви Василь Кривень.

У 2024 році з міського бюджету Рогатинської громади спрямували 75 тисяч гривень на попередні дослідження стану храму та 160 тисяч — на консервацію даху. У 2025 році — 13 тисяч гривень на матеріали для відновлення покриття, розповідає начальниця відділу культури Рогатинської міської ради Ольга Рибій. З її слів, у місцевому бюджеті немає грошей, щоб відреставрувати памʼятку.

"Ця цифра не підйомна ні для громади, ні для місцевого бюджету. Але якщо ми разом зберемося, то, я думаю, що щось можемо зробити. Я не кажу, що це є робота одного року. Спершу її потрібно розпочати, а вона може триватиме і два, і три роки. Місцева влада не буде осторонь, але ми хочемо залучити і гроші обласного бюджету, і Міністерства культури", — розповідає Ольга Рибій.

Збирають гроші у США, щоб реставрувати церкву

Віктор Дмитрів разом з іншими вихідцями із села Черче Лілією Зубейко та Степаном Пушкарем наразі створюють благодійний фонд, щоб реставрувати церкву. Так, з його слів, уродженці села, які емігрували до США, організували збір грошей на відновлення храму, відтак їх передадуть благодійному фонду. Із жовтня 2025 року зібрали 1540 доларів.

Віктор Дмитрів каже, що зайнятися реставрацією вирішили після розмов із фахівцями, які дійшли до висновку, що стан церкви погіршується.

"Це є наша історична пам'ятка, пам'ятка про наших предків, тому що наші діди-пращури ходили до цього храму. То є наша святиня. І якщо не ми, то хто тоді? Ми спілкувалися з архітектором, який робив попереднє обстеження храму. Планується розібрати його повністю. Всю деревину, що згнила, яка не підлягає назад встановленню, планують замінити; повністю поміняти перекриття ґонтою, бо ґонта — в катастрофічному стані", — говорить Віктор Дмитрів.

З його слів, на реставрацію церкви потрібно орієнтовно 10 мільйонів гривень. Щоб почати відновлення храму, спершу треба зробити проєктно-кошторисну документацію. На це знадобиться від 500 до 700 тисяч гривень. Після цього ініціатори звертатимуться по допомогу до благодійних та міжнародних організацій.

"Якщо в нас буде проєкт, можна звертатися до міжнародних організацій. Можна виставляти на грант, вибрати багато міжнародних благодійних організацій. Під лежачий камінь вода не тече. Якщо ми нічого не будемо робити — втратимо храм", — додає Віктор Дмитрів.

Зі слів архітектора, доцента кафедри архітектури та будівництва Університету Короля Данила Андрія Савчука, реставрація пам’ятки національного значення — складний і дороговартісний процес, що передбачає комплексні дослідження та розробку проєктно-кошторисної документації. Її погодження з Міністерством культури може тривати від року до півтора.

"Це — такий поступовий процес. Не можна сказати, скільки він буде коштувати сьогодні чи завтра, тобто вартість може змінюватися. Найдорожче — це саме будівельні роботи, які стосуються демонтажу, якихось елементів, закріплення існуючих, заміни несучих конструкцій, якщо це потрібно, оброблення різними антисептичними засобами. Матеріали можуть коштувати дорого, ми знаємо; ці церкви були вкриті ґонтою дуже часто. Сам будівельний матеріал для оздоблення також не є дешевим", — каже Андрій Савчук.

Суспільне надіслало запит до Міністерства культури України щодо можливого фінансування реставраційних робіт за кошт державного бюджету та як моніторять стан збереження пам’ятки національного значення.