Скульптор Ігор Семак з Калуша Івано-Франківської області створив пам’ятник видатному військовому діячу Армії УНР Петру Болбочану. Відкриття монумента відбулося у Кам’янці-Подільському на День Конституції України.

У неділю, 28 червня, в Кам’янці-Подільському відкрили пам’ятник полковнику Армії Української Народної Республіки Петру Болбочану, інформують "Вікна".

"Для нашого міста ця дата (День Конституції України. — Ред.) має особливий зміст: понад століття тому Кам’янець був місцем, де творилася українська державність. І сьогодні ми знову говоримо про право України бути вільною — уже в час нової війни.

Петро Болбочан був серед тих, хто боровся за українську армію, державу і відповідальність перед нею. Його ім’я повертається в простір міста не для красивих слів, а для пам’яті і чесної розмови з наступними поколіннями", — зазначив міський голова Кам’янця-Подільського Михайло Посітко.

Очільник міста також подякував усім, хто долучився до цієї справи: меценату Максиму Коляденку, родині Олексія Мушака, скульптору Ігорю Семаку, архітектору Олександру Бучацькому, Роману Ковалю, військовим, духовенству, пластунам, громаді.

Що відомо про калуського скульптора Ігоря Семака, який створив пам’ятник полковнику Болбочану

Ігор Семак народився 18 червня 1957 року в селі Іннях, Ольокмінський район, Якутська АССР. Навчався в Художній школі в Івано-Франківську, Львівському політехнічному інституті за спеціальністю аерофотогеодезія.

Скульптор, автор багатьох пам’ятників, меморіальних дощок, барельєфів. Зокрема, пам’ятника Миколі Міхновському у Києві, пам'ятника кобзареві Тарасу Силенку у Холодному Яру, меморіальних дощок тренеру Омеляну Куцуку та художнику Йосипу Кравцю у Калуші, пам’ятної дошки до річниці СУМу у Мюнхені.

Ігор Семак створив велику кількість скульптурних портретів мешканців Калуша. Член Національної спілки художників України. Творчий доробок налічує майже 400 робіт.

У 2025 році Ігор Семак став лауреатом премії імені Івана Рубчака.

Довідка. Петро Болбочан (1883–1919) — видатний український військовий діяч та полковник Армії УНР, який присвятив життя розбудові незалежної держави та її війська. Народившись на Буковині в родині священника, він обрав шлях кадрового військового, пройшовши Чугуївське юнкерське училище та здобувши значний бойовий досвід під час Першої світової війни. Із початком Української революції 1917 року Болбочан активно взявся за організацію українських національних частин. Під його керівництвом Окремий запорізький корпус став одним із найбільш боєздатних з’єднань Армії УНР. Саме «запорожці» Болбочана у квітні 1918 року здійснили блискучу й блискавичну спецоперацію, визволивши Крим від більшовиків та першими увійшовши до Сімферополя.

Попри беззаперечний авторитет серед вояків та чітку державницьку позицію, фінал життя полковника став трагічним через внутрішні політичні протиріччя в керівництві УНР. Після вимушеного відступу з Лівобережжя на початку 1919 року Болбочана усунули від командування, а згодом, після спроби повернути контроль над корпусом за згодою військових, звинуватили у спробі державного перевороту. Військово-польовий суд засудив його до страти, і 28 червня 1919 року полковника розстріляли на Хмельниччині.