У Калуші презентували матеріали, присвячені 100-річчю від дня народження Ігоря Дякона — пластуна, члена ОУН, в’язня "Берлагу" та лікаря-хірурга. Переглянути виставку можна у меморіальному музеї "Калуська в’язниця".

У меморіальному музеї "Калуська в'язниця" у четвер, 17 вересня, презентували виставку матеріалів про пластуна, оунівця, лікаря-хірурга, в’язня "Берлагу" Ігоря Дякона. Виставка присвячена 100-річчю з дня його народження, інформують "Вікна" з посиланням на Музейно-виставковий центр Калуської міської ради.

На виставці представлені матеріали Управління СБУ в Івано-Франківській області, приватних архівів Ігоря Дякона і його родини, книги, газетні статті, де згадується його ім'я.

Присутніх вітав директор Музейно-виставкового центру Олег Відливаний. Він наголосив на важливості дослідження локальної історії.

Життя і діяльність Ігоря Дякона презентувала старша наукова співробітниця Музею-оселі родини Івана Франка Дарія Ониськів, яка вже понад десять років досліджує родину Дяконів.

На презентації були присутні родичі Ігоря Дякона. Його племінниця Роксоляна Кудлак подякувала за те, що пам’ять про представників як їхньої родини, так і інших краян, які внесли свою посильну лепту у нашу нинішню незалежність, жива.

Своє слово сказав, акцентуючи і на викликах нинішньої російсько-української війни, голова калуського КУНу Олег Кушлик.

Серед присутніх на відкритті виставки були громадські діячі, калуські союзянки, художники, бібліотекарі, слухачі Університету ІІІ віку, представник Рух опору Сил Спеціальних Операцій Збройних Сил України.

Виставка триватиме понад місяць. Переглянути її можна у меморіальному музеї "Калуська в’язниця" у Калуші за адресою: вул. Січинського, 5.

Довідка. Ігор Дякон (1926–1999) — уродженець села Петранка на Калущині. Є представником знаної на Калущині священничої, вчительської і просвітянської родини Дяконів, яка переїхала в село Кропивник й активно діяла на теренах Калущини із 1919 року. У молоді роки Ігор Дякон долучився до національно-визвольного руху, був пластуном і членом ОУН. На другому курсі Станіславського медичного інституту був заарештований і засуджений у липні 1947 року до 10 років ВТТ і п'яти років позбавлення прав. Після звільнення таки здобув медичну освіту. З 1971 року працював лікарем-хірургом у місті Гребінка на Полтавщині.