Зеновій Федунків із села Дем’янів на Івано-Франківщині дослідив свій родовід до XVIII століття. Історію предків чоловік вивчав 18 років. У родовому дереві він обʼєднав дванадцять поколінь та понад шістсот імен. Нащадків Федунківих чоловік знайшов у Канаді, США, Німеччині, Росії, Іспанії, Молдові, Польщі та Парагваї.

Про те, як Зеновію Федунківу вдалося дослідити свій родовід, чому почав цим займатися та яких особистостей знайшов серед своїх предків — у матеріалі Суспільного.

"Хотілося довести родичам, хто правий, а хто не правий"

Зеновій Федунків — історик і краєзнавець із села Дем’янів, що поблизу Бурштина. Чоловік разом зі своєю сестрою Галиною Федунків упродовж 18 років досліджував родовід за батьківською лінією. Він зʼясував, що рід бере початок у 1730 роках. Дослідник каже, що взявся за роботу, щоб збагнути родинні зв’язки.

"Приїжджаєш додому, збирається застілля, всі сідають і починаються дискусії, коли вже добре собі там вип'ють, хто кому в яких родинних зв’язках:

— Такий-то в мене дядько.

— Ні, він — не твій дядько, він — родина того.

Хотілося розібратися і довести їм, хто правий, а хто не правий", — розповідає Зеновій Федунків.

"Цього Федунка, який прийшов першим, називали "Федунко" через його невеликий зріст"

Зеновій Федунків розповідає, що під час дослідження використовував метричні книги, обстежував кладовища, вивчав податкові реєстри та збирав спогади родичів. Перші згадки про Федунківих він знайшов у Йосифінській метриці 1787 року.

"Тут є прізвища всіх нащадків, тих людей, які жили у Дем'янові. Маємо: Федь Федунков, Сень Федунков і Андрусь Федунков. Це точно були брати", — розповідає чоловік.

Батьком трьох братів — Федя, Сеня та Андруся — був Федунко, якого вважають родоначальником Федунківих у Дем’янові. За словами історика, він прибув туди з Болгарії у 1730 році. Займався виноробством і садівництвом.

"Прізвище пішло від імені. Цього Федунка, який прийшов першим, називали "Федунко" через його невеликий зріст. А його діти вже були Федункові", — каже Зеновій Федунків.

Воїни УПА, січові стрільці, вчителі. Кого у своєму родоводі знайшов Зеновій Федунків

Зеновій Федунків розповідає, що члени його родини були січовими стрільцями, також приблизно 50 родичів долучилися до повстанського руху ОУН-УПА.

"Більшість були патріотами. Мій дідусь по батьківській лінії служив у січових стрільцях, у нього навіть було псевдо "Петлюра", бо після служби він деякий час перебував у Петлюрівській армії у Вінниці. Через його псевдо ми були "петлюришині" діти", — каже Зеновій Федунків.

Історик розповів, що його предки — Ілля, Пилип та Іван Федунківи були одними з перших членів ОУН у Демʼянові. Чоловікові вдалося зберегти спогади Івана Федунківа про ті часи.

"Це була історія, яка змінила все моє життя. Пізно восени 1939 року хтось підпалив хату голови сільської ради. Скоріше за все, це зробили поляки, які зазнали від нього чималих утисків. Наш провідник Іван Юркович такого наказу не давав ні мені, ні комусь іншому з ОУН. Першими прибігли на пожежу я, Іван Юркович і Федір Волошин. Тому нас і запідозрили в підпалі", — згадував Іван Федунків.

Уночі його заарештували, а Івану Юрковичу та Федору Волошину вдалося втекти через вікно. Довести провину слідчі не могли.

"Але "Бадьо" і Василь Баран свідчили, що я належав до ОУН, тож із Бурштина мене відправили до Рогатина, а звідти — на Східну Україну. У Старобільську Луганської області судді винесли вирок — десять років ув’язнення. Так я став однією з перших жертв комуністичного режиму у Дем’янові. Але не виключено, що саме це швидке ув’язнення врятувало мені життя, адже чимало моїх товаришів по ОУН не дожили до кінця війни", — розповідав Іван Федунків.

Серед Федунківих були й жінки, які допомагали українським націоналістам. Стефанія Федунків-Кравчишин вступила до ОУН у 1944 році. Ось як вона розповідала про свій арешт:

"Схопили мене у Корчевій. У Бурштинській тюрмі допитували слідчі Гріщенко й Анатолієв. Дуже били й знущалися. Вся спина була чорною від побоїв. Я не називала свого справжнього прізвища — казала, що називаюся Наталка Наритник. Через деякий час мене відправили у Станіслав. Але й тут я ні в чому не зізнавалася. Можливо, це врятувало мені життя".

Зі слів Зеновія, в його родині був заступник районового провідника СБ ОУН Степан Федунків на псевдо Хмара. Дослідник зібрав спогади чоловіка.

"Спокою я не мав ціле життя. За політичні погляди мене переслідували і польська, і радянська влада. У 1938 році я вступив до Організації українських націоналістів. Через кілька місяців після приходу більшовиків мене заарештували за ігнорування Дня конституції, і я провів сімнадцять діб у слідчому ізоляторі. Допити з винятковою жорстокістю проводив слідчий Козаренко. Одного разу, коли він "обробляв" мене дрючком по ребрах, у кімнату увійшла його дружина і зчинила крик. Після цього мене понад місяць не викликали на допити. Згодом мене звільнили. На той час усе підпілля перейшло на нелегальне становище", — розповідав Степан Федунків.

Ще одна історія, яку згадує чоловік, трапилася у 1930-х роках із Петром Федунківим — молодим учителем, який помер через необережне поводження зі зброєю.

"Це — 30-ті роки, напередодні війни, і кожен мав якусь зброю. Петро придбав пістолет, пішов на город пристрілювати його, чотири рази вистрілив, а потім куля перекосилася — він подивився у ствол і натиснув на гашетку, таким чином вбив себе. Похорон був величезний, він був проукраїнським учителем. Новина була на всю Галичину, навіть у газетах про це писали", — розповів Зеновій Федунків.

Федунківи — у 10 країнах світу

За словами Зеновія, за 295 років Федунківи із Дем’янова виїхали далеко за межі села. Нині його родичі живуть не тільки в Україні, а й в Італії, Іспанії, Канаді, Молдові, Німеччині, Парагваї, Польщі, США та Росії.

"Раніше ми використовували соцмережі "Однокласники", "ВКонтакті". У Росії дуже багато Федунківих, не знаю їхньої долі зараз, але вони писали, хотіли дізнатися, якого вони кореня, звідки походять. Батьки ж нічого не розповідали їм", — каже дослідник.

На таке розселення вплинули світові війни, еміграції, депортації та політичні переслідування 1940–50-х років.

"У мого батька була сестра Анна. Вона вийшла заміж у 1943 році теж за Федунківа. Чоловік виїхав у Канаду через політичні переслідування, залишивши жінку, і вони зустрілися лише в 1993 році, через 50 років. Він кликав її їхати з ним у Канаду, але вона не погодилася", — розповідає Зеновій Федунків.

"Хотіли, щоб маєток залишався в одних руках". Як Федунківи уклали 20 шлюбів між собою

Зеновій Федунків зʼясував, що його родичі уклали між собою 20 шлюбів, хоча такі союзи були заборонені церквою та потребували спеціального дозволу. Найчастіше таке траплялося у 1900–1930-х роках.

"Навіть є два випадки, де одружувалися двоюрідні брат і сестра. Десь шість-вісім випадків, де побралися троюрідні брат і сестра. Чому так було? Не хотіли "розпорошувати" маєток, хотіли, щоб він залишався в одних руках, щоб збільшився. У них по семеро-восьмеро дітей було в кожній родині, і таким чином, напевно, намагалися збільшити свої статки", — розповідає Зеновій Федунків.

"Сім поколінь допомагають жити, творити й виживати в скрутних ситуаціях"

Всю інформацію про свій родовід Зеновій та Галина Федунківи структурували у книзі "Походження, родовід і відомі постаті роду Федунківих". Її видавали тричі — у 2005, 2007 та 2008 роках. Наклад книги — 250 примірників.

Зеновій Федунків каже: знання про своїх предків до сьомого покоління дає духовну підтримку в житті.

"Це — поштовх для творення, щоб бачити, які в тебе були славні предки. Він спонукає до маленьких чи великих подвигів. Сім поколінь допомагають жити, творити й виживати в скрутних ситуаціях, вони десь тобі підставляють плече, як ангел-охоронець", — підсумовує Зеновій Федунків.