Янкевичі - 31 Січня 2015 - НСКУ: Івано-Франківська обласна організація
Неділя, 2016-12-04, 6:14 PM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Січень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
 
Архів новин
Головна » 2015 » Січень » 31 » Янкевичі
6:56 PM
Янкевичі

Нещодавно,  коли я перечитував біографію Дмитра Вітовського, мою увагу привернув один факт. Виявляється, що не останню роль у житті майбутнього міністра ЗУНР відіграв отець Наркіз Янкевич, парох с. Межигірці, який працював і в с.Медуха. Постать цього священика мене зацікавила,бо, здається, один із його родичів – о. Петро Янкевич -  виконував своє душпастирювання і  в моєму рідному селі Сільці,будучи парохом Ганнусівки.  До збору інформації про цю родину було залучено власні, архівні та інтернетні ресурси. І ось, що із цього вийшло.
Отець Наркіз Янкевич народився 1838 року в с. Делева Тлумацького повіту. Висвячений у 1862 році. Був священиком у с. Плауче на Львівщині (1862 -1865 рр.), Дунаєві (1866 -1868 рр.), Ракові (1868 -1884 рр.). Будучи парохом у с. Межигірці Устецького деканату (тепер - Галицький район), він також працював і у с.Медуха. Там у 1887 він охрестив і миропомазав новонародженого Дмитра Вітовського. Під час уроків релігії у місцевій школі парох помітив неабиякі здібності цього хлопчини. Будучи на той час уже вдівцем, отець усі свої зусилля спрямував на те, щоб дати малому Дмитрику добру освіту. По-перше, саме він переконав його батька віддати сина до державної  гімназії з польською мовою навчання у Станіслав. По-друге, саме о. Наркіз допоміг його влаштувати до  пансіонату бурси Святого Миколая, де Д. Вітовський міг поселитися і мешкати на час навчання. Щось більше відшукати про о. Н. Янкевича, на жаль, нам не вдалося. Проте ми сподіваємося, що наші краєзнавці відкриють нові сторінки біографії цього доброго душпастиря, який помер у Межигірцях 3 січня 1904 року. Ганнусівська вітка цієї родини представлена у нашій розвідці двома священиками: о. Іваном Янкевичем та, уже згадуваним, о. Петром Янкевичем. Отець Іван Янкевич народився 11 лютого 1807 року. Висвячений 24 грудня 1832 року. Спочатку працював завідателем у Вільшаниці (1832 -1837 рр.),за тим - парохом у Делевій (1837 – 1842 рр.). Далі був довголітнім парохом у         с. Ганнусівка, де став радником єпископської консисторії. Помер 28 жовтня 1892 р. Був одружений із Анною (1807 р.н.), яка  померла у 1902 році в Межигірцях. Отець Наркіз був їхнім сином. Після смерті о. І. Янкевича  парохом  Ганнусівки тимчасово був призначений о. Ігнатій Попович, а вже у 1894 р. ним став  його  внук Петро, який народився 1865 року в с. Плауче на Львівщині. Висвячений 19 жовтня 1890 року єпископом Юліаном Пелешем. Був активним у громадському житті села. 25 червня 1897 р. за ініціативи священика о. Петра Янкевича ганнусівчани вносять прохання до Станіславського староства про відкриття в селі читальні “Просвіти”. Одержавши дозвіл, 5 вересня відбулося зібрання членів-засновників, на якому було обрано першу управу товариства. Головою читальні був обраний о. Петро Янкевич, заступником  став  Павло Паркулаб. Того ж року до читальні “Просвіти” вписалося понад 50 чоловік, письменних  було - 15. Перші просвітяни з великим запалом взялися до роботи. Громада відшукала хату під читальню. Поступово до праці в читальні залучається молодь. В 1905 р. членів “Просвіти” було вже 85 чоловік, з них 45 -письменних.На початку ХХ століття  священик о.Янкевич організовує групу свідомих селян і створює “Братство тверезості”. Завдання братства - антиалкогольна пропаганда та ведення здорового способу життя. Під час Першої світової війни активність «Просвіти» дещо знижується, а вже з середини 20-тих років її робота знову пожвавлюється. В 1925 р. у Ганнусівці  була побудована велика цегляна резиденція для пароха. Братство церковне в цей час мало власний будинок, в якому була розміщена крамниця різних товарів та молочарня.У 1921 році о. Петра Янкевича   було призначено деканом Єзупільським. Також він обіймав посаду ординаріяльного шкільного комісара  в Єзуполі, Сільці, Побережжі, Стриганцях, Довгім, Рошневі, Милуванні, Ганнусівці та Узині. Впродовж тривалого часу о. П. Янкевич викладав  у школі Слово Боже.З часом, наприкінці 20-их років, одне історичне джерело повідомило,що парох о. декан Петро Янкевич в цей час не дуже цікавився просвітою народу. Однак це легко можна спростувати, бо вже на початку 30-их років він очолює гурток  «Сільський господар», заснований 7 квітня 1932 року. Гурток був цікавий тим, що займався хліборобським вишколом молоді. Вишкіл проводили Вовк Григорій та  Шиндак Михайло. Гуртківці отримували газету «Сільський господар», журнал «Життя і знання».Члени гуртка вирощували огірки, помідори, закладали парники, щепили дерева, доглядали пасіку.Парохом с. Ганнусівки о.Петро Янкевич був до 1935 року. Пізніше він працював деякий час  у Єзуполі, а з 1936 до 1942 року - у селі Сілець.Особисте життя о. П. Янкевича було  непростим. Ще на початку ХХ століття, а саме 27 червня 1901 року померла його дружина Михайлина, яка, як було сказано вище, похована у Ганнусівці. Вона була дочкою відомого поета і громадського діяча зі Львова Івана Гушалевича. Своєму чоловікові вона народила двох доньок – Ольгу та Марію. Цікаво, що обидві вони вийшли заміж за професорів Станіславської гімназії Михайла Мацьківа та Данила Джерджа. Останній з 1927 до 1933 рік був директором гімназії. Проте родинні стосунки у Джерджів були непростими. Як згадував один з учнів гімназії Орест Корчак, директор  з причини «родинних непорозумінь жив у гімназії, в кімнаті біля своєї канцелярії. Був директором у роках, коли ОУН  почала сильніше запускати коріння серед гімназійної молоді».  До речі, активним оунівцем став і син директора - Михайло Джердж.У 1937  році родина Янкевичів пережила ще одне велике горе. Перебуваючи у Сільці в будинку місцевої резиденції, покінчили життя самогубством дві внучки о. Петра Янкевича – Софія та Емілія Джердж. Це  дуже негативно позначилося на стані здоров’я старого священика. Невідомо, доки він перебував у Ганнусівці, але, здається, - до закінчення війни. Потім його забрала до Станіславова одна із дочок. Там він  незабаром помер і був похоронений на старому цвинтарі позаду теперішнього  драмтеатру. На жаль, могила не збереглася.А на  цвинтарі  у с. Ганнусівка є гробниця сім’ї священика Івана Янкевича. У ній захоронені Іван Янкевич — парох ганнусівський і совітник консисторії, його жінка Анна, дружина пароха Петра Янкевича - Михайлина, Софрон Глібовицький - совітник Митрополита консисторії, катехит гімназії, та  Катерина Дречинська.Отакими були долі представників цієї родини. Ми спробували ще уточнити, чому у родинному гробівці в Ганнусівці був похоронений катехит Софрон Глібовицький (1872 р.н). Як виявилось, він був одружений із Анною Янкевич (1875–1936), найвірогідніше - сестрою о. П. Янкевича.  Отець Т. Глібовицький, висвячений 1895 року, працював сотрудником на парафіях у с. Помірці, коло Чорткова,  у Городенці(1897 -1901), Надвірній (1904 -1908), катехитом шкільним у Заліщиках (1901 -1904). Цікаво, що останнім місцем його праці було с. Кінчаки ( 1908 до 1909), де він і помер 2 серпня. Але, як видно, у цьому селі його він працював недовго,тому був похований у Ганнусівці. У подружжя Анни та Теофіла у Заліщиках  народився син Теофіл (1902 -1956), відомий у майбутньому греко-католицький священик. До речі, він помер і похований у Галичі.        

                                                 
Іван ДРАБЧУК, співробітник Національного заповідника «Давній Галич»


Переглядів: 120 | Додав: Dnister
Пошук на сторінці
 
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 

Наші друзі



Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 14. Автор, збір і систематизація матеріалів - мгр. історії А.Чемеринський. 
Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації історії рідного краю
Copyright MyCorp © 2016