У четвер, 25 квітня, у селі Незвисько Городенківської громади демонтували радянську гармату, пише КУРС.

Про це повідомив директор Музею визвольної боротьби Ярослав Коретчук.

У селах Раківчик, Корнич та Товмачик Коломийської громади демонтують радянські елементи на монументах та стелах, інформує КУРС.

Про це повідомив міський голова Коломиї Богдан Станіславський.

У Надвірній краєзнавці працюють над тим, щоб зібрати базу даних поховань зі старого цвинтаря та оцифрувати її. Старе кладовище у самому центрі міста ще називають маленьким Личаківським Надвірної. Саме тут у більшості поховані люди, які творили місто. Та, на жаль, з часом згадки про них втрачаються, як і їхні могили.
Історія простою не буває
З ініціативою створити такий цифровий відбиток старого цвинтаря виступив Клуб замку «Краснодвір» спільно з ГО «Надвірнянський туристично-інформаційний центр».

Нині ні для кого не таємниця, як совіти нищили храми, Віру переслідували, священників відправляли до сибірських таборів, а церкви перетворювали на склади чи щось інше. Пізніше завдяки зусиллям громад подекуди греко-католицькі храми вдалося відродити . Як-от у селі Репужинці, що на Городенківщині, пише Репортер.
Незламний “дідусь”
З приходом радянських окупантів греко-католицьку церковцю Архистратига Михаїла кінця XIX століття із побитими від снарядів стінами зачинили. Храм довгі роки стояв пусткою. Інвентар люди частково віддали до сусіднього храму в Дубках (вечорами тут таємно відправляли літургії), а решту зберігав удома монах Йосиф (Микола) Тремблюк.

Помер письменник, члена Національної спілки письменників України Роман Коритко. Про це повідомили у Рогатинській міській раді.

15 березня йому виповнилось 89 років. Письменник-прозаїк відзначений літературними преміями ім. братів Богдана і Левка Лепких (1999–2000) та ім. Ірини Вільде (2008), обласною краєзнавчою премією імені Євгена Паранюка. А в - 2021 році пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Рогатином».

Поштівка «Станиславів у 1914 році» від празького видавництва «Ледерер і Поппер» – це дотепний фотомонтаж, який відображує тогочасні уявлення про майбутнє міста.

Зокрема тут є трамвай, який у реальності в місті так і не запровадили. Насправді поштівка вийшла задовго до 1914 року, і на ній ми бачимо вулицю Карпінського, тепер початок вул. Галицької. І є тут одна цікава деталь, а саме крамниця за спиною двох панів справа, пише Західний кур’єр. 

У міжвоєнний період на Станиславівщині орудував сумнозвісний бандит Андрій Гоголь, якому у пресі дали прізвисько «майстер ножів». І цілком заслужено, адже у своїй діяльності він користувався досить жорстокими методами.

Він був ватажком цілої банди, яка спеціалізувалася на грабунках і переховувалася в лісах. Характер у Гоголя був крутим, через що у нього неодноразово виникали конфлікти з іншими кримінальними «авторитетами». Так, він мав запеклу сварку з відомим бандитом Стефаном Королем, який, запрагнувши помсти, мало не застрелив Гоголя, пише Західний кур’єр.

Розглядати давні поштівки і світлини Станиславова – це улюблене заняття багатьох поціновувачів нашої історії.

І це зовсім не дивно, адже таким чином можна дізнатися про багато цікавих подробиць із життя старого міста. Спробуймо і ми «вполювати» кілька вартих уваги деталей, які ви, можливо, раніше не помічали, пише Західний кур’єр.

Сховані вітрини

Івано-Франківська обласна прокуратура через суд зобов’язала Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації вжити заходи для захисту об’єкта культурної спадщини – пам’ятки національного значення «Садиба та парк», відомої як Садиба Реїв, пише КУРС з посиланням на пресслужбу обалсної прокуратури.

Совковий пам’ятник поки що не демонтували. Однак його присутність є фактично непомітною — монумент «одягнули» в чорний чохол. Також невідомі написали на постаменті російський матюк.

«Село Боднарів, Івано-Франківська область. Незабаром цього пам'ятника тут не буде. А місцеві мешканці виразили свою позицію)», — днями підписали актуальне фото монумента на сторінці «Деколонізація.Україна» в соціальній мережі.

18 квітня відзначається Міжнародний день пам’яток та історичних місць.

Будівля польських соколів є одною з найвиразніших споруд Коломиї і єдиним прикладом закопанського стилю у Коломиї.

Книжка письменниці з Франківська Любові Загоровської “Моя УПА” озвучена і доступна у аудіоформаті, пише КУРС.

Про це повідомляє Видавництво Старого Лева, де книжка вийшла друком:

У крамницях сучасного Івано-Франківська здебільшого продаються шкіряні вироби іноземного виробництва чи українських фабрик з інших регіонів. Однак вичинка шкіри була одним з найстаріших ремесел нашого краю, яке успішно розвивалося ще з давніх часів.

Секрети якісної вичинки шкір передавалися від батька до сина, а сам процес у деяких виробників займав не один місяць. Зате вироби з такої шкіри носилися багато років без втрати привабливого вигляду, пише Західний кур’єр.

Початки гарбарської справи

У міжвоєнному Станиславові арештовані злодії нерідко намагалися схитрувати, щоб не отримати тривалий тюремний строк. Одним із способів увести слідчих та суддів в оману було вдавати з себе божевільного. Адже якщо арештованого визнавали неосудним, у нього був шанс на певні поблажки.

У щоденнику Юрія Мозіля, який перебував у Станиславівській карно-слідчій тюрмі у 1933-1934 роках, згадується про арештанта-єврея Фішера, пише Західний кур’єр.

Серед мешканців Станиславова початку ХХ століття була значна кількість людей моральних, побожних і готових прийти на допомогу ближньому.

Тому особливо дивує поведінка тодішніх станиславів’ян під час пожеж, адже вони проявляли дивну неповороткість. Мабуть, давався взнаки страх, адже пожежі були однією з найбільших фобій тодішньої людності, пише Західний кур’єр.

Ось як газета «Кур’єр станиславівський» описувала у 1901 році поведінку мешканців під час пожежі:

Гостина цісаря Франц Йосифа I. в Коломиї.