Міжвоєнний період можна умовно поділити на два етапи: «буремні двадцяті» та «стабільні тридцяті». Перше десятиліття було неспокійним – жорстока війна з більшовицькою Росією, вбивство першого президента, гіперінфляція, державний переворот, світова економічна криза. У тридцятих ситуація стабілізувалась, бізнес наростив жирок та й життя простих мешканців стало веселішим. Фото з цієї добірки ілюструють нашу стометрівку доби розквіту Другої Речі Посполитої.

За весь час існування міста в ньому народилося багато яскравих особистостей.

Багатьох із них доля розсіяла по всьому світу, але Станиславів назав­жди лишився для них рідним, пише Репортер.

Бернард Станіслав Монд (1887-1957). Польський військовий, бригадний генерал, учасник Першої та Другої світових війн.

У міжвоєнній Польщі вогнепальна зброя вільно продавалась у спеціалізованих крамницях. За законом, вона мала слугувати для самооборони, втім нерідко траплялись і побутові вбивства.

Наприклад, обурені чоловіки вбивали коханців своїх дружин. Але у Станиславові 17 червня 1936 року сталося навпаки, пише Репортер.

Сто чи двісті років тому галицькі селяни стикалися з різними епідеміями. І в них був свій погляд на способи профілактики й лікування.

Наукою там, звісно, й не пахло, пише Репортер.

Що кому суджено, того не мине

Газета «Кур’єр станиславівський» назвала Станиславів містом силачів, адже звідси походили справжні корифеї рингу. Містяни щиро пишалися успіхами атлетів-земляків, охоче спостерігали за любительськими боями, а от бокс не особливо полюбляли.

Спробуймо більше дізнатися хоча б про деяких станиславівських зірок спорту, а також про спортивні уподобання звичайних мешканців міста.

Спорт чи музика?

Світлину українських послів першого Галицького крайового сейму 1861-1865 рр. ми помістили в одному з попередніх номерів «Галицького кореспондента». На ній – відомі галицькі політики-українці: духовенство на чолі з митрополитом Спиридоном Литвиновичем, письменники, громадські діячі та чималий гурт послів-селян, серед яких – Костин Лепкалюк зі Старого Косова.

Нещодавно в соцмережах та ЗМІ з’явилася інформація про те, що в Коломиї двір вимощений єврейськими надгробками.

Всі непосвячені в тему обурилися, але, насправді, ця проблема зовсім не нова, пише “Репортер“.

Внутрішнє питання

Станом на 1 вересня 1939 року населення німецької колонії, судячи з поіменних списків, складалося не тільки з німців. Вселеними в колонію вже були поляки, українці, а особливо євреї.

Першопричиною цього явища в першу чергу було те, що колонія в 1924 році втратила свій статус і на правах вулиці увійшла до складу міста. Мала частина німців емігрувала за моря ще до Першої світової війни. Свою землю і хати — продали, а викупили їх у більшості своїй калуські євреї.

За весь час існування міста в ньому народилося багато яскравих особистостей.

Багатьох із них доля розсіяла по всьому світу, але Станиславів назав­жди лишився для них рідним, пише Репортер.

Ян Мікусінський (1913-1987)/ Польський математик, професор, педагог.

Ян Мікусінський народився у Станиславові 3 квітня 1913 року в родині вчителів.

Прийшла кара, і місто здригнулось від жаху. Спочатку з нею ще якось намагалися боротись, але всі спроби виявилися марними. Першими втекли лікарі. Точніше та їх невеличка частина, яким пощастило не заразитись від пацієнтів. За ними пішли студенти. А потім розпочався масовий відтік населення з міста. Проте знайти собі притулок поза його межами було ой як складно – навколишні села зайняли оборону і зустрічали небажаних гостей пострілами.

Найсміливішими виявились священики, які сповідали тих, хто помирав, і по можливості полегшували страждання хворим, пише Репортер.

Є персонажі, що залишаються в історії виключно через причетність до якоїсь відомої особистості. Наприклад, композитор Антоніо Сальєрі. Якби не стосунки з Моцартом, нині б його пам’ятали лише музикознавці.

У Станиславові подібним діячем став Карл Калоус. Він був директором в’язниці «Діброва», проґавив втечу першого українсь­кого «терориста» Мирослава Січинського і саме тому потрапив на сторінки історичних монографій. Досидів би Січинський свій термін, ніхто б того Калоуса не згадував. Якщо директор вже «засвітився» у літописах, цікаво довідатись про нього більше, пише Репортер.

Минулого разу “Репортер” розповідав про стометрівку 1905-1917 років.

Після завершення першої світової війни і розвалу Австро-Угорської імперії Станиславів опинився у складі Західноукраїнської Народної Республіки. Мало того – незабаром він став її столицею. На жаль, світлин того періоду практично не збереглося, тому ми змушені пропустити епоху ЗУНР. Відтак, одразу переносимось у часи Другої Речі Посполитої – у “Репортері”.

Живемо в непростий час. З сумнівами, тривогами та очікуваннями. Реалії змінюють одна одну і cтворюють відповідний інформаційний фон. Шостий рік триває війна з Росією, змінюється черговий уряд в державі, зубожіння триває і починаємо жити в нових обставинах – з черговою загрозою у вияві вірусу Covid19, який швидше всього може отримати іншу назву за найкращого вирішення ситуації (Covid19 – 20).

Заходи на вшанування пам’яті генерал-хорунжого УПА «Тараса Чупринки» зібрали представників ветеранів ОУН-УПА, громадських організацій фронтовиків АТО/ООС і родин полеглих в області, районну організацію Спілки офіцерів України, школярів Рогатина, пластунів району, жителів і ліцеїстів цих сіл. Адже саме в Пукові в 1945-1946 рр. і в Княгиничах у 1946-1947 рр. були конспіративні штаб-квартири головного командира Армії нескорених…

Віче в Княгиничах

Наша «стометрівка» – це не просто кавалок вулиці Незалежності. Вона є своєрідним символом Франківська, його обличчям, квінтесенцією. Разом з містом вона пережила війни та окупації, бачила жалобні процесії, карнавали й демонстрації.

Збереглось багато світлин, зроблених на стометрівці у різні історичні епохи. Якщо зібрати їх до купи, вийде справжній фотолітопис Станиславова – Станіслава – Івано-Франківська, пише “Репортер”.

В обласній універсальній науковій бібліотеці імені Івана Франка відбулася презентація книги Ореста Субтельного, канадського історика українського походження, доктора філософії, професора кафедри історії та політичних наук Йоркського університету (Торонто, Онтаріо), пластуна “Пласт. Унікальна Історія Українського Скаутського Руху”.

Презентували видання голова обласної ради, пластун Олександр Сич та кандидат історичних наук, професор, дійсний член Наукового Товариства імені Шевченка, пластун Іван Монолатій, повідомляють в облраді, інформує Фіртка.