Проєкт “Кишенькова країна” створив тривимірну модель пам’ятки національного значення – Пнівського замку на Надвірнянщині.

Проєкт “Кишенькова країна” не тільки про оцифрування популярних архітектурних пам’яток. Він значною мірою покликаний розширити та збагати уявлення про різноманіття української культури. Причому культури в усіх її проявах: будівлі, поставлені на облік як пам’ятки архітектури, сучасні пам’ятники, що знайомлять з минулим, а також просто милі серцю руїни. Саме до таких належить Пнівський замок.

Перед початком Першої світової війни, так само, як перед розвалом Радянського Союзу, в Станиславові (тепер – Івано-Франківськ) дислокувався великий армійський гарнізон, що складався з різних родів військ: артилерії, піхоти та тогочасної військової еліти – кавалеристів. У 1911 році військові становили десяту частину усього населення міста (щоправда, без Княгининів – нинішніх мікрорайонів Майзлі, Княгинин, Гірка).

У бібліотеці Брошнів-Осадського народного дому презентували книгу місцевого автора Ярослава Павляка «Депортації як інструмент імперської московської політики в Україні».

Захід приурочили до Дня пам’яті примусового виселення українців, який в Україні вшановують кожної другої неділі вересня.

У книзі зібрані розповіді переселенців, їхніх рідних та близьких людей. Видання надрукували за кошти місцевого бюджету ОТГ. Про це на своїй сторінці в мережі розповів голова ОТГ Назарій Іванів, інформують “Вікна”.

Франківське видавництво “Лілея-НВ” представило новинку, яка стосується історії давнього Галича.

Новинка — “Оборонна архітектура Галича над Дністром”, автор Зеновій Федунків (Зен Федунків).

Якщо ви ще не були у приватному етнографічному музеї старожитностей Гуцульщини, що у Криворівні, то ви ніц не знаєте про гуцулів. Не зважаючи, скільки разів бували у Верховині.

Бо стільки цікавого, колоритного й нового «Репортер» ще не чув і не бачив.

На чотири боки

Старий єврейський цвинтар зберігся в селищі Кути Івано-Франківської області. Зараз в селі Кути не залишилось жодного єврея
Про це повідомили на сторінці у соц. мереж Facebook "Україна Інкогніта", інформують "Вікна".

"Кладовищу за оцінками дослідників 300-400 років, перед Другою світовою війною юдеї складали до 80% населення села.

Свого часу тут проживав засновник однієї з найвпливовіших течій в хасидизмі — Баал Шем Тов.

Куди їх встановлять після відновлення — поки невідомо.
13 вересня на своїй facebook-сторінці  відомий у Калуші краєзнавець Василь Фіцак оприлюднив такий допис: 

Німецький філософ Людвіг Фейєрбах казав, що гумор переносить душу через прірву і вчить її грати з власним горем.

У міжвоєнному Станиславові жив старий єврей Лейб. Невідомо, чи читав він Фейєрбаха, але слова мислителя були його життєвим кредо, пише Репортер.

У вересні cповнилося 125 років з дня народження Ігоря ФЕДІВА – українського громадського діяча, педагога, видавця.

Народився в сім’ї вчителя гімназії в Коломиї, дитинство провів у Станиславові й Перемишлі, де працював його батько. 1902 року переїжджає з батьками до Львова, вчиться в народній школі. У 1906 році стає гімназистом філії Академічної гімназії, займається спортом – бере активну участь у сокільському, спортивному і пластовому рухах. Здає з відзначенням матуру в червні 1914 р, того ж року бере участь у Першому сокільсько-січовому здвизі як один із молодих організаторів і провідників.

Вже 6 – ий рік Збройні Сили України захищають нашу державу від східної орди. Про їхні нелегкі будні, а іноді й трагічні втрати, ми отримуємо щоденні інформаційні повідомлення.
100 – років тому попередники сучасної східної орди, бажаючи вкорінити свої революційні ідеї на теренах європейських держав, вирішили здійснити контрнаступ в польському напрямку, зокрема на Варшаву. Якщо сучаснику відомі терміни радянсько – польська війна, «чудо на Віслі», то події локального характеру є практично забутими.

Ми ходимо своїм містом щодня, як сто років тому ходили ним інші люди. Декого вже давно немає. Дехто ще пам’ятає, чим жило, куди рухалося, кого приймало, що чуло наше місто, коли воно ще називалося Станіславовом.

Історію довоєнного Станіславова вже кілька років досліджує молодий історик із Торунського університету Ярослав Краснодембський. Він шукає відомості в архівах, приватних колекціях, розмовляє з людьми. Недавно Ярослав поспілкувався із Адамом Єжи Хованцем, багаторічним віцедиректором Дому Книги у Кракові, сином довоєнного президента Станіславова Вацлава Хованця, який керував містом з 1924 по 1935 роки.

Раритетні бойківські предмети побуту, знаряддя праці, історичні документи, церковні речі, національний одяг бойків – такі унікальні пам’ятки своєї батьківщини зібрали у кімнаті-музеї у селі Сваричів Рожнятівського району. Власними зусиллями облаштовували музей викладачі рожнятівської дитячої мистецької школи Василь Яцків та Наталя Волощук.

Причиною для відкриття музею стала зацікавленість школярів до історії та бойківської говірки. На уроках викладачі побачили, що діти не знають, що таке “терлиця”, “дергачка”, “самотічка”… Щоб довго не розказувати,  а вживу показувати, як виглядають ті чи інші речі, заснували музей.

Продовжуємо фантазувати на тему, чого б не дорахувалося наше місто, якби тут не було залізниці. 

Уявімо, що інженери вирішили зекономити на мостах через Бистриці та проклали колію через Тисменицю. Тож 1 вересня 1866 року перший потяг рейсу Львів-Чернівці прибув саме туди, пише Репортер. 

Союз і спілка

Оживити Палац Потоцьких: усі три корпуси потребують реставрації.

За словами директора КП “Простір інноваційних Креацій “Палац” Володимира Гайдара, насамперед на пам'ятці виконують протиаварійні роботи, пише Фіртка.

Відновлення пам’ятки архітектури місцевого значення вимагає чимало часу та ресурсів.

Послання у пляшці. Цікаву знахідку майже столітньої давності виявили на Тисмениччині.

Місцеві будівельники під час проведення ремонтних робіт у Тязівській гімназії відкопали “капсулу часу”, датовану 1929 роком.

Її знайшли в одному з початкових класів під підлогою. У пляшці, яку випадково розбили, знайшли чотири листки. На двох – імена і прізвища тих, хто зводив тоді школу. Це були майстри з Єзуполя, Ямниці і Тязева.

Цього року минає 140 літ від дня народження Івана ДЕМ’ЯНЧУКА, нашого земляка, відомого мовознавця, літературознавця, перекладача творів античної літератури, члена Українського педагогічного товариства, члена-співробітника філологічної комісії Краківської академії наук, фундатора «Рідної школи» ім. Маркіяна Шашкевича в м. Станиславові. Життя українського вченого з Галичини передчасно обірвалося в сибірській неволі.

Народився він 1880 року в Надвірній. Закінчив філософський факультет Львівського університету. Протягом 1906-1914 рр. викладав латину і грецьку мову в Станиславівській гімназії з руською мовою викладовою.