Нам 10 - років! У жовтні 2010 року було створено веб-сторінку Івано-Франківської обласної організації Національної Спілки Краєзнавців України. Впродовж десятиліття ми збираємо та розміщуємо різноманітні дослідження та новини, які стосуються минулого Прикарпаття, подій з його історії та відомих особистостей.

Якихось 110 років тому, коли в Каратах ще не було збудовано туристичних баз та гірськолижних курортів, першопрохідці лижного спорту діставалися до Ворохти потягом і впродовж короткого світлового дня здійснювали виснажливу мандрівку, щоб наприкінці її відчути насолоду від двокілометрового спуску гірськими схилами до Яблуниці.

У відділі краєзнавчої літератури розгорнуто ювілейну книжкову виставку з циклу «Краєзнавство Івано-Франківщини в іменах», присвячену відомій на Прикарпатті краєзнавиці Світлані Флис. Вона – старша наукова співробітниця Музею етнографії та екології Карпатського краю м. Яремче, авторка та співавторка багатьох путівників по Гуцульщині та книг з історії і культури Яремчанщини.

Народилася 23 листопада 1960 р. в с. Виноград Коломийського району Івано-Франківської області в родині службовців. У 1979 р. з відзнакою закінчила Коломийське медичне училище, а у 1993 р. - Київський інститут (нині університет) культури.

Ім’я художника Осипа ВАСЬКІВА (1895–1972 рр.) на Прикарпатті й загалом у нашій державі почали повертати з небуття лише за незалежності України.

В «Історії міст і сіл УРСР. Івано-Франківська область» є такі рядки: «У вересневі дні 1939 року сонце свободи зійшло над Прикарпаттям. Західноукраїнські землі були визволені Червоною армією… Уперше в своїй історії трудящі Прикарпаття стали господарями свого краю. За допомогою народів-братів нашої країни, під керівництвом Комуністичної партії на Прикарпатті розпочалося будівництво нового життя…».

Як саме будувалось оте «нове життя», довідаємося зі спогадів ректора станиславівської семінарії Авксентія Бойчука, пише Репортер.

Станиславів початку ХХ століття жив подвійним життям. З одного боку, в місті всіляко пропагували цнотливість і моральну чистоту – пише “Західний кур’єр“.

В особливо побожних родинах під час посту навіть завішували дзеркала, щоб члени сім’ї думали не про власну зовнішність, а про душу. З іншого боку, в певних районах Стани­славова процвітала секс-індустрія й пов’язані з нею злочини. Траплялися й випадки, коли жертвами чужої розбещеності ставали діти. У жовтні 1913 року в Станиславові впіймали справжнього сексуального маніяка.

Кажуть, що гра – це репетиція життя, тому ігри були популярними у всі часи. Сто років тому мешканці Станиславова вміли урізноманітнити своє дозвілля, хоч нічого не знали про комп’ютерні «стрілялки» і «стратегії». На початку ХХ століття в місті був багатий асортимент іграшок, однак вони здебільшого завозилися з-за кордону. Захисники місцевого виробництва всіляко намагалися змінити цю ситуацію, ну а малеча щиро раділа забавкам.

Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й.Кобринського реалізує проєкт «Музейна бібліотека – відкритий простір».

Втілення цієї ініціативи стало можливим завдяки Програмі підтримки ініціатив місцевих карпатських громад та за фінансової підтримки Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької обласних рад, пише Фіртка.

Де у Коломиї розташують та якою буде музейна бібліотека вже нового покоління – дивіться в сюжеті НТК:

Деякі жарти йдуть у небуття разом з епохою, в якій народилися. Сучасникам смішно, а їхні нащадки геть не можуть второпати приколу. Наприклад, у сімдесятих у Франківську сміялися з оголошення на слупі: «Продається гуцулка! Не стара. М’яка частина у доброму стані». Легенди

Хто жив у ті часи, розуміє, що то не про горянку середніх років із добре збереженою дупою. Йдеться про меблевий гарнітур, який випускав франківський меблевий комбінат. Фото «Гуцулки» містили майже всі радянські путівники того часу. На відміну від багатьох інших меблів, вона мала державний знак якості, який не так прос­то було отримати, пише Репортер.

У вересні 1928 року в Станиславові відбулися пишні урочистості на честь 200-річчя Державної гімназії, заснованої в 1728 році (тепер морфологічний корпус медуніверситету) – пише “Західний кур’єр“.

З нагоди цієї події львівська україномовна газета «Діло» розмістила коротку історію цього навчального закладу і висловила переконаність, що український дух ніколи не вмирав у його стінах, незважаючи на те, що викладання велося іншими мовами.

В День гідності та свободи у Більшівцях освятили пам’ятник на місці, де колись були знайдені останки 59 жертв із місцевої тюрми НКВС, що загинули у 40-50-х рр. минулого століття – пише “Західний кур’єр“.

Нагадаємо, перепоховання останків відбулося у Більшівцях у вересні минулого року. Передували цьому двохмісячні розкопки проведені силами КП «Пам’ять» та волонтерів.

26 листопада о 13.00 год. в обласній науковій бібліотеці відбудеться презентація  наукового дослідження Петра Сіреджука "Галицька Гуцульщина доби Західно-Української Народної Республіки".

Про книжку Лілії Лишеги «Тисьмениця колись» 

Наприкінці жовтня цього року в івано-франківському видавництві «Дискурсус» з’явилася книжка Лілії Лишеги «Тисьмениця колись». Читачі «Збруча», мабуть, пам’ятають подачу кількох текстів авторки на сайті, а дехто з них після прочитання залишив захоплені коментарі, зокрема побажавши у майбутньому на цьому матеріалі видати книжку. Тоді Лілія Лишега не вказала, що ці тексти ‒ фрагменти задуманої книжки, але сам «закрій» матеріалу про це промовисто свідчив. І ось вже з’явилася сама книжка ‒ у повноті авторського задуму і доопрацьованих частинах.

У селі Петранці на Рожнятівщині освятили пропам'ятну дошку славетному односельцю.
У рамках вшанування 100-річчя з часу жорстокого вбивства більшовицьким комісаром українського військового діяча, доктора права, команданта першого артилерійського полку у складі 1-ої бригади Українських січових стрільців, отамана Української Галицької армії Ярослава Воєвідки (5.03.1882-28-29(30).03.1920) в селі Петранці на Рожнятівщині, де він народився, освятили пропам'ятну дошку славетному односельцю, розповіла в соцмережі краєзнавиця Дарія Ониськів.

У четвер, 19 листопада, в приміщенні музею мистецтв Прикарпаття відбулося урочисте вручення премії у галузі краєзнавства імені Володимира Полєка – відомого громадського діяча, науковця та літературознавця. Відзнака присуджується за вагомий внесок у справу вивчення, збереження і популяризацію історико-культурної спадщини та дослідникам Івано-Франківщини, які займаються науковим і всебічним вивченням нашого краю.

У рамках “Фестивалю культурного різноманіття” відбулися презентації візії Музею зброї в місті Івано-Франківську, яку представила очільниця проєктно-вишукувального відділу КП ПІК «Палац» Лариса Поліщук та онлайн-представлення візії Музею культурного різноманіття в місті Ботошані, яке є партнером проєкту.

Про це повідомили на сторінці КП «Простір Інноваційних Креацій «Палац» у фейсбук, пише “Західний кур’єр”.

Ректори Станиславівської духовної семінарії мали неабиякий літературний талант.

Її перший очільник, отець Єремія Ломницький, залишив цікавий щоденник, про який Репортер уже писав. Тепер черга його наступника – Авксентія Бойчука. Він написав цікаві спогади про перших совітів, як вони прийшли до Станиславова і що тут витворяли.

Малі, худі, мізерні