19 серпня в Національному заповіднику «Давній Галич» відбувся круглий стіл з питання формування, розвитку та функціонування духовно-культурного центру на території Давнього Галича за участю заступника міністра Міністерства культури України Тамари Вікторівни Мазур, начальника управління охорони культурної спадщини Міністерства культури України Олександра Володимировича Єпіфанова, представників обласної та місцевої влади, народних депутатів, керівництваНаціонального заповідника «Давній Галич», науковців з Києва, Івано-Франківська, Галича, духовенства.

20 серпня Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Кир Володимир Війтишин із пастирським візитом відвідав село Козина Тисменицького району, де відбулося освячення місцевої церкви після проведеної реконструкції.
Чин благословення відновленого храму здійснив Кир Володимир, інформує прес-служба Івано-Франківської ОДА.
Церква св. Архистратига Михаїла в с. Козина побудована ще в XIX століття. Святиня, попри те, що є дерев’яною, пережила дві світові війни і сьогодні, зусиллями громади та небайдужих людей, її зовнішній вигляд відновлено.

Співробітники Національного заповідника «Давній Галич» продовжують вивчати архівні документи, що стосуються історії міста Галича. Не оминають і друкованих видань 30-х років минулого століття, які були наповнені інформацією про унікальне відкриття Ярославом Пастернаком фундаментів Успенського собору.
Пропонуємо читачам статтю українського художника, поета, мистецтвознавця, перекладача і журналіста Святослава Гординського (1906-1993) у львівській газеті «Діло». Особливості правопису збережено.

• Знаєте перші документальні фільми Галичини?

• Хто залишив незабутні кадри про митрополита Шептицького, пластунські табори і про роботу кооперативів?

• Хто є піонером першої повнометражної стрічки в Західній Україні?

«Сіймо, а збирати будем...» — таку досить незвичну назву має нова книжка відомого прикарпатського краєзнавця Василя Романюка, яка тільки-но побачила світ в івано-франківському видавництві «Симфонія форте». Її вихід автор приурочив до 180-річчя видання «Русалки Дністрової».

Замість рецензії на нову книжку Івана Драбчука «Галич на вістрі історії»

Активісти з Польщі кілька років поспіль приїжджають до Коломиї, щоб відновлювати могили предків, які знищені часом і людьми.

Відновлюють кладовище. Понад два тижні у Коломиї на польському цвинтарі працювали представники товариства із сусідньої країни, які займаються реставрацією надмогильних пам’ятників, інформує НТК.

Під час боротьби ОУН-УПА з радянським тоталітарним режимом у 40-50-х рр. ХХ ст. окремі голови сільрад паралельно виконували ще функції станичних ОУН і дезорганізовували радянську владу на місцях. Так, 28 січня 1948 р. вироком Військового трибуналу на 10 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років і конфіскацією майна був покараний голова сільради села Пробабин Городенківського району Дмитро Миколайович Качур (1911 р.н., уродженець с. Пробабин), який до того ж був станичним ОУН та інформував УПА про всі дії радянської влади.

Ще й досі виникають труднощі із розумінням, чим був Голокост. Він є однією з найважливіших частин європейської пам’яті. Внаслідок Другої світової війни разом із фізичним знищенням євреїв у Центрально-Східній Європі зруйновано і багату та різноманітну гебрейську культуру: народні традиції, фольклор штетлів (єврейських містечок), оригінальний світ хасидів, різноманітні релігійні практики. В цьому регіоні культура асимільованої частини єврейської спільноти зробила вагомий внесок у розвиток великих міст, мистецтво і модернізаційні процеси. Це відсутність, яку важко забути.

Коломия святкує своє 776-річчя. На честь свята там відкрили пам'ятну дошку першому відомому українському голові міста Вороньку, пише Фіртка. Дошку відкрили на фасаді міської Ратуші.

Воронько – це перший відомий нам коломийський міський голова. Він керував українською громадою міста в кінці 14 століття і, мабуть, був останнім війтом з княжих часів.

Менш як через рік — 24 липня 2018-го — відзначатимемо 90-ту річницю від дня народження визначного прикарпатського вченого — академіка Володимира Грабовецького. Його доля як дослідника, науковця і педагога невіддільна від історичної долі західноукраїнської інтелігенції, якій у ХХ столітті довелося жити і творити в умовах, коли український народ ще не мав своєї держави. Як наголосив директор інституту історії і політології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника професор Микола Кугутяк, українська інтелігенція мусила пристосовуватися до постійного ідеологічного, політичного і морального тиску.

В обласному Краєзнавчому музеї, що у франківській Ратуші, відкрили фотовиставку "Місто, якого немає".

Це вже третя за рахунком фотовиставка творчого тандему франківців Дениса Трофімова та Юрія Бакая, присвячена зникаючим пам’яткам Івано-Франківська.

Вашій увазі пропонуємо нову сторінку літопису Станіславова. Дізнайтесь про найважливіші події в історії нашого міста, які сталися у 1904-1905 роках.

1904 На вулиці Шопена збудували двоповерховий будинок для державної жіночої школи – третьої в місті. Школа отримала ім’я письменниці Клементини Гофман.

Влітку, коли стовпчик термометра перевалює за 30, виникає нестерпне бажання піти десь скупатися. Добре, що Франківськ омивають дві Бистриці. Та лише річками перелік тутешніх водойм не обмежується – маємо ще кілька озер, а вони – свою історію…

Фортечне водосховище

На будинку № 4, що на вулиці Мазепи, є досить цікава ліпнина. Під кожним вікном зображений оголений хлопчик, який ніби чухає собі рукою одне місце. Через це ходять чутки, що там колись містився будинок розпусти. Ні! Хоча свого часу там дійсно відбувались побачення.

Станиславів (нині – Івано-Франківськ) на початку серпня 110 років тому – очима газети Kurjer Stanisławowski та журналу Nowości Illustrowane.

В Івано-Франківську відбудеться Міжнародна наукова конференція "Станіславів і Станіславівщина в час суспільних та національних змін ХІХ–першої половини ХХст.: Суспільство–Політика–Культура– Міжнаціональні взаємини".

Усі наукові статті учасників конференції опублікують у збірнику.

Будинок колишньої Станиславівської української гімназії на вулиці Шевченка, 44 отримає не лише відреставрований фасад. Будуть оновлені його старовинні дерев`яні двері, яким 108 років.

Автентичні двері з давної міської камениці зняли координатор громадської ініціативи "Франківськ Який Треба Берегти" Марія Козакевич з майстрами столярної компанії "Хіта". Двері забрали на збереження і на реставрацію, повідомила Марія Козакевич.

Сучасну людину звідусіль атакує реклама. Але всі заклики «Купи!» зливаються в єдиний хор і не залишаються у нашій пам’яті. Як не дивно, сто років тому преса теж повідомляла про засилля реклами й закликала підприємців застосовувати цікаві прийоми, щоб виділитися із загальної маси. Давня реклама переважно позбавлена глянцу і яскравих барв, але за своїм творчим підходом цілком може конкурувати з сучасною.

Виставка "Місто, якого немає" відкриється в Івано-Франківському обласному краєзнавчому музеї.

Виставка відкриється 18 серпня у Краєзнавчому музеї о 15.00.

У Калуші візьмуться за реконструкцію концертного залу, який за два-три роки стане мультикультурним центром. Наразі місто завершує підготовку документів для залучення серйозних грантових коштів із Євросоюзу.

Управління економічного розвитку міста продовжує роботу, щоб отримати грант на реставрацію концертного залу в Калуші. Проект цікавий тим, що заявку місто подає разом із румунським містом Сеїні. Часу залишилося — менше місяця, інформують "Вікна".

Старший науковий співробітник музейно-виставкового центру Калуша Іван Тимів оприлюднив зібрану інформацію про давні єврейські товариства та організації в Калуші.

Історія забудови центральної частини Калуша уже частково висвітлювалася у публікаціях Володимира Грабовецького, Михайла Коломийця, Уляни Паньо, Андрія Костишина, інформують "Вікна".

В могилі, за підрахунками науковців, лежать останки щонайменше 50 жертв.

Поховання кілька днів тому виявили працівники "Прикарпаттяобленерго", які прокладали в землі кабель поруч із єврейським кладовищем на провулку Матросової в Івано-Франківську. За словами очевидців, робітники намагалися одразу закопати яму з останками, проте місцеві мешканці не дозволили їм цього зробити та зателефонували в поліцію, пишуть Франківчани.

Про це йшлося під час зустрічі голови Верховинської райдержадміністрації Олега Лютого із почесним доктором організації об’єднаних націй з питань науки, культури та захисту людини Міжнародного Центру впровадження програм ЮНЕСКО Андріаном Алискевичем, внуком Михайла Ломацького, який учителював у с. Голови Верховинського району.

Національний банк України з 15 серпня 2017 року вводить в обіг дві пам'ятні монети “Косівський розпис": монету зі срібла номіналом 10 грн та монету із нейзильберу номіналом 5 грн.

"Монети "Косівський розпис" присвячені яскравій перлині українського народного мистецтва – косівській кераміці, яка отримала свою назву від міста Косів Івано-Франківської області.

У рамках XXIV Міжнародного Гуцульського фестивалю у місті Коломиї у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Кобринського пройшла XXI науково-практична конференція під назвою «Український феномен Гуцульщини: національний та європейський контекст».

Сучасний іванофранківець навряд чи замислюється, якими небезпечними бувають блискавки. А от на пожовклих сторінках давньої преси заголовок “смерть від блискавки” повторюється зі страхітливою регулярністю. Сто років тому це грізне явище приносило немало лиха й ставало причиною багатьох випадків.
В червні 1910 р. малий хлопчина-пастушок пас корову в селі Драгомирчани під Станиславовом. Раптово налетіла гроза, сховатися було ніде. В небі засяяли блискавки й перестрашений пастушок заліз… під корову. І треба ж було такому статися, що блискавка вдарила саме в бідолашну тварину. Корова загинула, але хлопчик залишився живим і неушкодженим.

22 серпня 2017 року о 10:00 – відбудеться судове засідання, Шевченка, 16, зал №6. Суддя Калашник В.О.
Міська влада буде судитись проти Краєзнавчого Музею за музейні площі.

а ось декілька цікавих деталей, щоб легше розібратись у питанні:

Національний заповідник «Давній Галич» спільно з районною газетою «Галицьке слово» розпочинає проект, присвячений передруку цікавих статей і заміток про Галич та його околиці у періодиці ХІХ – першої половини ХХ ст. Із нагоди відзначення 80-ти літнього ювілею віднайдення відомим українським археологом Ярославом Пастернаком (1892–1969) фундаментів галицького кафедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці середини ХІІ ст. та поховання фундатора цієї святині – князя Ярослава Володимировича «Осмомисла» (бл. 1134–1187), вважаємо за доцільне пілотну статтю нашого проекту присвятити саме цим подіям.

В Івано-Франківську понад 500 будівель внесені до реєстру пам’яток. Близько 80 % із них – житлові будинки. За законом, відповідати за стан будинку мають його співвласники, тобто – самі мешканці. «Репортер» пішов у гості до франківців, які живуть у пам’ятках архітектури, розпитав про переваги й труднощі життя у такому будинку, а ще зібрав поради експертів…

Аварійний шарм

На нинішній вулиці Грушевського, 7 завершили будову приміщення для філії краківського страхового товариства «Флоріанка».

На початку ХХ століття площа Міцкевича так і називалась, а теперішня вулиця Вітовського мала ім’я польського поета Гославського. Там, на розі, досі стоїть двоповерхова кам’яниця, яку добре видно на поштівці 1901 року. У плані будинок Г-подібний і збудований на місці двох старіших.

Літній Івано-Франківськ плавиться від спеки, на вулицях помітно менше людей і відчувається розслаблено-відпочинкова атмосфера. Сто років тому газети називали літні місяці «огірковим сезоном». Судячи з повідомлень преси, в старому Станиславові панував дуже схожий настрій, але виїзд на відпочинок був не лише особистим вибором, а й даниною моді. Адже залишатися влітку в душному місті у світської публіки вважалося поганим тоном. Де ж містяни проводили свій відпочинок?

Громадська ініціатива "Франківськ, який треба берегти" взялася за ремонт старовинних дверей у пам'ятці архітектури на вулиці Грушевського, 42. Реставратори наштовхнулися на цінну і загадкову знахідку.

До рук івано-франківських реставраторів потрапили унікальні двері кінця ХІХ століття. Коли майстри зняли верхній шар фарби, то здивувалися – перед ними відкрився справжній шедевр столярського ремесла, – йдеться у сюжеті ТРК "Вежа".