Прихильників вивчати історію Івано-Франківська налічується більше тисячі небайдужих містян.

У травні 2007 року краєзнавці, музейники, митці, науковці  обʼєдналися довкола видавництва «Лілея НВ» в історико-краєзнавче об’єднання під назвою «Моє місто», аби почати видавати нову краєзнавчу літературу про історію Івано-Франківська. Серед учасників – краєзнавці Іван Бондарев та Михайло Головатий (нині, на жаль, покійний), історики Зеновій Федунків, Іван Монолатій, видавець Василь Іваночко, колекціонер Зеновій Жеребецький, архітектори і мистецтвознавці Зеновій Соколовський, Ігор Панчишин і Василь Романець.

У 1933 році львівська газета «Хвиля» розповіла цікаву історію про скромного станиславівського єврея та Юзефа Пілсудського – першого лідера відродженої Польської держави, в 1926–1935-х роках – міністра оборони Польщі.

Довший час єврей зі Станиславова на прізвище Гоффман був помічником Пілсудського і користувався його повним довір’ям і великою симпатією. Після війни з більшовиками Гоффман повернувся до Станиславова, але часи тоді були нелегкі, тож йому довелося важко працювати, щоб заробити собі на шматок хліба.

За Австро-Угорщини мешканці Станиславівщини протягом певного часу могли вільно купувати зброю і навіть замовляти її поштою з інших місцевостей. Але згодом влада поклала цьому край, бо, на її думку, така свобода призводила до багатьох інцидентів та випадкових смертей.

Ще більше ускладнилася ситуація на Станиславівщині у міжвоєнний період, адже після буремних воєнних років на руках у населення було безліч зброї, на яку ніхто не отримував дозволів. Почастішали злочини із використанням зброї, і поліція була вимушена активніше застосовувати револьвери і карабіни проти затриманих.

На вулиці Галицькій в Івано-Франківську під час проведення комунальних розкопок виявили ймовірні рештки Галицької брами XVII-XVIII століття. За описами історика Володимира Грабовецького, це — одна з трьох брам, яка замикала Станиславів. Саме через неї можна було потрапити до міста. Чи справді комунальники розкопали артефакти, які можуть бути залишками Галицької брами, читайте у матеріалі Суспільного.

Про знахідку повідомив архітектор Ігор Панчишин у Facebook.

Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків запевнив, що неодноразово звертався до підприємця Мирослава Бойка з проханням розісклити колонаду готелю “Дністер” і не розуміє претензій громадськості до міської влади.

Про це Марцінків заявив сьогодні на брифінгу, коментуючи, чому Бойко не виконав обіцянки і не звільнив колонаду від склопакетів.

29 травня в публічній бібліотеці смт.Печеніжин відбулась презентація книжки захисника України, молодого краєзнавця Андрія Мацьківа "Для тебе живемо Україно". Про це повідомив голова Печеніжинської громади Ігор Довірак.

Ця книга присвячена пам'яті Богдана Круглика і всіх борців за волю України, повстанців Печеніжинського куща теренової сітки підпілля ОУН, яких вдалося ідентифікувати.

Чи бережемо ми культурну спадщину Коломиї? Чи роблять все відповідальні органи, щоб ми не втратили архітектурне обличчя столиці Покуття? Як не втратити родзинки старої ще австрійської забудови?

На ці та інші питання відповів у сюжеті НТК  головний архітектор міста Андрій Олійник.

У Коломиї вперше презентували український переклад наукового дослідження Оскара Кольберґа – монографію “Покуття”.

Автори перекладу та видавці Остап Українець та Катерина Дудка приїхали на презентацію у Коломию. Відбувся захід у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, інформує Вежа.

Галицька Лукреція Борджіа, «жіночий демон» – як тільки не називали Катажину Онишкевич (1840–1895) у давній пресі. Вона мандрувала галицькими та буковинськими містами і селами, перевдягнувшись торговкою або черницею, підливала господарям снодійне, а потім їх грабувала.

Іноді відвар, який складався з дурману, болиголову та блекоти, виявлявся смертельним та викликав не тільки сон, а й галюцинації, конвульсії, утруднення дихання та смерть. Більшість жертв були чоловіками, хоча достеменно невідомо, скільки людей вона вбила.

У День пам’яті жертв політичних репресій, який в Україні відзначали 21 травня, в Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку Петрові АРСЕНИЧУ – історикові-музеєзнавцю, етнографу, заслуженому працівникові культури, голові обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка (2005 – 2009), Почесному громадянинові м. Івано-Франківська.

Різнобарв’я розкішних суконь, ніжний шерхіт віял, сяяння свічок і сліпучий блиск діамантів – саме такими більшість із нас уявляє давні бали. Адже це так романтично – кружляти під звуки вальсу з галантним кавалером, даруючи йому чарівну посмішку. Але дійсність суттєво відрізнялася від цієї привабливої картинки, і нерідко бали ставали справжнім випробуванням для організаторів дійства, гостей і навіть пересічних мешканців міста, які не були запрошені на забаву.

Танцювати цілий рік не вільно!

У музеї Історії міста Коломиї відкрили нову експозицію. Присвятили її діяльності відомого коломийського громадського діяча Кирила Трильовського.

Працівники зізнаються: після початку повномасштабної війни кількість відвідувачів музею зросла.

Деталі у відео НТК розповіла директорка музею Уляна Мандрусяк.

Коли готувалася публікація про галицьке коріння відомого українського дитячого письменника Всеволода Нестайка, інформації було обмаль, та й те, що здебільшого пропонував дядько «гугл», за винятком кількох невеликих інтерв’ю самого письменника. Ні родинних фотографій, ні ґрунтовного матеріалу. Єдине, що було, так це бажання розповісти про цей маловідомий факт у біографії Всеволода Нестайка, серце якого перестало битися дев’ять років тому. І тут доля звела з чудовою людиною – директором Бучацького краєзнавчого музею Ларисою Легкою, яка і пролила світло в кінці тунелю – надала унікальні світлини та безцінний матеріал, пише «Галицький кореспондент».

Балкони у Станиславові початку ХХ століття були не просто архітектурним елементом, адже служили для багатьох цілей. На них сушили одяг, відпочивали, вирощували квіти.

Як зазначав «Кур’єр станиславівський» у липні 1910 року, оздоблювання балконів квітами стало доброю міською традицією. Хоч у цьому був і мінус, адже з вазонів на перехожих лилася брудна вода. Ще балкони використовували для декору під час урочистих подій.