Позбутися від наслідків комуністичної ідеології. Саме таким є основне завдання Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».

Відповідно до Закону територіальні громади цього року повинні завершити процес декомунізації і деколонізації в Україні, розпочатий ще 10 років тому. Як проходить процес декомунізації на Прикарпатті під час наради з головами районів і тергромад розповів заступник голови облдержадміністрації Богдан Футерко.

Презентація першого тому із запланованого багатотомного видання відбудеться в Музеї історії міста Коломиї 3 квітня о 16 годині за участю автора Юрія Романюка, міського голови Богдана Станіславського, директора музею Юрія Плекана, істориків та краєзнавців. 

Вперше в Коломиї окремою книгою видано збірку унікальних документів з життя нашого міста XVIII сторіччя, які вдалося віднайти, систематизувати й опрацювати з допомогою перекладачів коломиянинові Юрію Романюку. Книга містить оригінальні тексти і переклад невідомих досі матеріалів Коломийського магістрату, які відкривають нові цікаві факти з історії міста. 

Городенківщина колись була полікультурним краєм. І нині в регіоні є давні храми – дерев’яні церковці та пишні костели. Але їх було б більше, якби не совіти. Вони перетворювали храми у склади, майстерні, зерносховища, просто руйнували.

З часом церкви ставали пустками. І продовжують бути такими. З одного боку досі вражають архітектурою, а з іншого – порожнечею.

Сороки. Костел – клуб – руйнація

Минулої осені підприємиця Світлана Бородайко судилася з управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОВА щодо будівлі колишнього кінотеатру «Трембіта» у міському парку. Мета – винести пам’ятку з реєстру і мати можливість її перебудувати.

Тоді суд завершився нічим: підприємиця відкликала свій позов. Натомість вирішила йти іншим шляхом. Вона звернулася до Львівського окружного адміністративного суду. Засідання призначили на 9 квітня, пише Репортер.

Спроба №3

Ходити Франківськом, особливо в центральній частині, стає ризиковано – у місті підвищена небезпека обвалів будинків. Стосується це, зазвичай, пам’яток архітектури. Кілька таких випадків за крайні місяці уже було.

І вони напевне не останні, бо ситуація зі станом історичних споруд  у місті близька до краю, кажуть у департаменті архітектури. Руйнування загрожує десяткам домів, про які де-юре мають подбати їхні власники. А по факту будівлі розсипаються і створюють загрозу для усіх містян.

Як і в сучасному Івано-Франківську, у давньому Станиславові було немало ентузіастів, які досліджували історію міста і краю. І саме завдяки їхній праці сучасні поціновувачі нашої минувшини мають багатий матеріал для вивчення, адже давні дослідники послуговувалися історичними джерелами, які на сьогоднішній день втрачені або недоступні для вивчення.

Спробуймо згадати хоча б основних краєзнавців і найцікавіші краєзнавчі події старого Станиславова, пише Західний кур’єр.

Краєзнавство в ХІХ столітті

У давній пресі часом можна прочитати замітки, які неначе писалися сьогодні, а не більш ніж сто років тому.

Так, у лютому 1910 року газета «Кур’єр станиславівський» зазначала, що мешканці міста прагнуть жити так, ніби вони багатші, ніж є насправді, пише Західний кур’єр:

В 1933-1934-х роках у Станиславівській карно-слідчій тюрмі перебував в’язень-єврей на прізвище Рапп, якого звинувачували у комуністичній діяльності.

Співпраця з комуністами у тодішній Польщі каралася строго, тому в’язню загрожував тривалий тюремний термін. Проте Рапп проявив себе як спокійний і доброзичливий в’язень – завжди ввічливо поводився з дозорцями, дотримувався тюремної дисципліни, пише Західний кур’єр.

Його засновником був Каєтан Петрович (1894-1975), поляк вірменського походження, який народився на Буковині, а згодом оселився у Ворохті.

Він був душею товариства, талановитим організатором, а також популяризатором туризму та культури, пише “Західний кур’єр” з посиланням на сторінку Ворохтянської селищної ради. Разом з двома сестрами-вчительками, Марією і Ядвігою Чупрувними, Каєтан організував аматорський театр, який здобув велику популярність у курортному селищі.

З нагоди 110-ї річниці створення Легіону УСС в Івано-Франківську в книгарні видавництва «Лілея-НВ» відбулася презентація серії книжок «УСС. 1914–2024» про історію та ідеологію Українських січових стрільців, до якої ввійшли перевидання праць Осипа Думіна (вперше опубліковано у «Червоній калині» 1936 р.) та Степана Ріпецького (вперше опубліковано 1956 р.), а також праці сучасних авторів – відомих українських істориків Миколи Лазаровича та Івана Монолатія. Презентували серію упорядник та автор книжки «УСС. Ідея і чин» Іван Монолатій та автор книжки «Нарис історії Українських січових стрільців» Микола Лазарович.

Задля плекання воїнської слави

Уже сьогодні, 29 березня о 15:00 год до 150-річчя від дня народження знаменитого коломийського фотомайстра Олександра Кіблера в Музеї історії міста Коломиї відкривається виставка «Гармонія світла й тіні». 

На виставці експонуються світлини та меморіальні речі фотографа з кав'ярні «Кіблер», люб'язно надані Анатолієм Богайчуком, і з фондів музею. Присутні зможуть не лише дізнатися про цікаві факти з життя А. Кіблера, насолодитися чудовою музикою у виконанні піаністки Ірини Зінець та неперевершеними світлинами фотомайстра, а й зазнимкуватися біля столиків зі славетного колись фотоательє.    

Сьогодні у КП "Центр розвитку міста та рекреації" активно працюють над розвитком туристичної привабливості міста.

Зокрема, організовують екскурсії оновленим підземеллям ратуші.

Про це розповіла Руслана Василюк, директорка КП "Центр розвитку міста та рекреації", пише Фіртка.

Серія книг «УСС. 1914-2024», присвячена 110-й річниці Легіону УСС, вийшла у франківському видавництві “Лілея-НВ”. У четвер, 28 березня, франківців запрошують на презентацію.

Захід відбудеться о 17:00 в книгарні видавництва «Лілея-НВ».  

До серії ввійшли перевидання праць Осипа Думіна (вперше опубліковано в “Червоній калині” 1936 р.) та Степана Ріпецького (вперше опубліковано 1956 р.), а також праці сучасних авторів – професора Миколи Лазаровича та професора Івана Монолатія.

Міжнародний фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» представив переможців спецномінації «Єврейська спадщина» у рамках української частини.

26 березня виконавчий комітет Калуської міської ради прийняв рішення, яким надав дозвіл на демонтаж окремих частин пам'ятника загиблим воїнам у Другій світової війні. Пам’ятник стоїть у селі Тужилів, на перехресті вулиць Павлишина та Хмельницького. Демонтувати мають зірку на постаменті та скульптуру радянського солдата.

Роботи з демонтажу виконуватиме комунальне підприємство "Калушавтодор", повідомляють "Вікна".

Впродовж декількох століть Галич був одним із мультикультурних центрів на теренах Східної Галичини. Здавна населення міста складалося з кількох різноманітних етносів за національністю та віровизнанням: українців (русинів), поляків, німців, караїмів та євреїв (останні з яких були однією з найчисельніших громад у Галичі). Євреї як і інші національності жили і розвивали місто у свій спосіб; мали свою культуру та звичаї, проживали в окремому житловому кварталі (дільниці), вирішували важливі справи, молилися у синагозі, божниці та навчалися у бейт-мідраші.

В Івано-Франківську провели черговий, уже дев’ятий, щорічний конкурс «Найкраща книга Прикарпаття-2023» й визначили лавреатів обласної премії «Найкраща краєзнавча книга-2023», яку заснувала 2012 року ОО НСКУ. Пошанування прикарпатських авторів та упорядників видань, визнаних журі найкращими з-поміж тих, що побачили світ торік, відбулося в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка. Їх привітали та вручили нагороди очільники обласних організацій Національних спілок письменників та краєзнавців України Євген Баран і Михайло Косило (співголови журі), заступник голови Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка Василь Бабій, голова Івано-Франківського осередку Наукового товариства ім. Шевченка Василь Мойсишин і директорка ОУНБ Людмила Бабій.

24 березня 1944 року німецькі окупанти розстріляли мешканців села Бабин-Зарічний. Підступно та холоднокровно. І це лише один із епізодів страшних подій тієї війни.

Про це ідеться на сторінці міського голови Андрія Найди, інформують "Вікна"

На початку ХХ століття у Станиславові та його околицях траплялися випадки, коли злодіям особливо щастило, адже до їхніх рук потрапляла дуже велика здобич.

Так, гучною була справа крадіжки зі складу на місцевому вокзалі у серпні 1901 року. Тоді зникли товари на суму в кільканадцять тисяч корон. У грудні 1906 року сталася грандіозна крадіжка на пошті, коли злодіям удалося присвоїти астрономічну суму – більш ніж 54 тис. корон, пише Західний кур’єр.

Яким має бути дитячий одяг – красивим чи зручним? На щастя, сучасні діти та їхні батьки вже не змушені обирати між естетикою і комфортом. Проте у давні часи дітей, особливо з заможних родин, одягали у розкішний, але незручний одяг, який заважав рухатися.

Крім того, з давніх портретів ми не завжди здогадаємося, хлопчик перед нами чи дівчинка, адже мода на хлопчачий і дівчачий одяг у ті часи суттєво відрізнялася від сучасної, пише Західний кур’єр.

Одяг для дітей у давні часи

Зворушливу сцену, в якій юнак проникає у вікно своєї коханої для романтичного побачення, можна знайти у багатьох відомих романах.

У вересні 1904 року у Станиславові уважні перехожі теж могли спостерігати подібну сценку, от тільки вона мала цілком несподіване завершення, пише Західний кур’єр.

Ось що повідомила газета «Кур’єр станиславівській» про цю романтичну пригоду:

У франківському видавництві “Лілея-НВ” вийшла друком нова історична серія до 110-ї річниці створення Легіону українських січових стрільців “УСС. 1914-2024”.

На цих фотографіях задокументовано виготовлення у ливарні дзвонів братів Фельчинських у Калуші пам’ятного дзвону «Жвірка і Вігура» (пам’яті польських льотчиків Францішека Жвірки та Станіслава Вігури, які загинули в авіакатастрофі). Дзвін був виготовлений на замовлення видавничого концерну I.K.C.

Власник будинку на вулиці Шевченка, 12 в Івано-Франківську Володимир Балагура хоче довести у суді, що він не входить до переліку пам'яток архітектури місцевого значення. Також прагне поставити під сумнів наказ про внесення будівлі до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, яке підписав 15 березня 2024 року Мінкульт. Про це під час судового засідання 19 березня сказав його адвокат Євген Мануляк.

Кілька тижнів свого життя анархіст та революціонер Нестор Махно (1888–1934), який став знаковою постаттю української історії, провів у теперішньому Івано-Франківську. Як свідчать виявлені архівні матеріали, події, пов’язані з перебуванням Махна в Станиславові, відбувалися у 1922 році.

У Державному архіві Івано-Франківської області збереглося прохання за підписом Нестора Махна до староства в Станиславові від 23 квітня 1922 року.

Ці паспорти видавали терміном на один рік не при досягненні певного віку, а при потребі переїзду…

В Музеї історії міста Коломиї експонується дуже цікавий документ 20-х років минулого сторіччя – «лєґітимація» коломиянки Каміли Савчинської – аналог сучасного паспорта. На перший погляд, звичайне посвідчення особи зі світлиною, прізвищем-ім’ям, датою народження тощо, пише “Західний кур’єр”. Але вдивімося уважніше.

Ще на початку ХХ століття лікувальний процес у медичних закладах Станиславова часто опирався на лабораторні дослідження. Вже у той час в нашому місті можна було здати медичні аналізи та пройти рентген, а у 1930-х роках тут навіть робили аналіз на батьківство.

В старому Станиславові діяли також фармацевтичні, технічні та фотолабораторії, а ще тут виготовляли високоточне лабораторне обладнання, пише Західний кур’єр.

Фармацевтичні лабораторії

На початку ХХ століття у Станиславові в січні-лютому тривав карнавальний сезон, під час якого відбувалися численні бали і танцювальні вечірки. І це суттєво ускладнювало роботу місцевим журналістам, адже, крім безкінечних танців, у місті не відбувалося нічого цікавого.

Тож і писати особливо не було про що, пише Західний кур’єр. У січні 1905 року журналіст газети «Кур’єр станиславівський» розповів, як місцеві акули пера шукали цікаві новини:

В Археологічному музеї у Львові можна оглянути виставку знахідок, які виявили археологи Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича впродовж 2023 року.

Наукові співробітники відділу археології розповіли про підсумки своїх досліджень на території Львівської та Івано-Франківської областей. Цікавими відкриттями були знахідки трипільської культури у цих регіонах, що свідчить про їхні поселення у західних регіонах або зв’язки з іншими культурами, що тут проживали, пише Західний кур’єр з посиланням на Zaxid.net. 

У карно-слідчій тюрмі міжвоєнного Станиславова був поширений спосіб, яким арештанти передавали в інші камери не лише листи, а й навіть харчі, цигарки чи тютюн. Цей спосіб називався «спускати коня».

Якщо в’язні сиділи у камерах, які знаходилися одна над одною, вони могли спілкуватися через листи чи ґрипси – мініатюрні анонімні записки. Ці записки бували також кодованими, тобто писаними певними умовними знаками чи словами, але таке практикувалося лише між досвідченими злочинцями, так званими «злодіями у законі», пише Західний кур’єр.

Працівники музейно-виставкового центру Калуської міської ради активно працюють над дослідженням минувшини міста і громади.

15 березня, у Краєзнавчому музеї Калущини представили лекцію «Магдебурзьке право для Калуша. До 475-річчя надання статусу міста», пише “Західний кур’єр” з посиланням на сторінку Калуської міської ради.

Восьмий апеляційний адміністративний суд у Львові залишив без змін рішення суду першої інстанції, який скасував припис департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради з вимогою розісклити колонаду готелю “Дністер”, повідомляє КУРС.

Нагадаємо, під тиском громади 27 червня Департамент видав припис, яким зобов’язав власників готелю “Дністер” демонтувати вітражні конструкції колонади.

Пізнавальну лекцію під назвою "Магдебурзьке право для Калуша. До 475-річчя надання статусу вільного міста" читатиме провідний науковий співробітник Іван Тимів.

Лекція відбудеться у п’ятницю 15 березня у краєзнавчому музеї Калущини (вул. Шевченка, 9). Початок о 15:00, інформують "Вікна" з посиланням на Калуську міську раду.

Калуш отримав статус вільного міста 475 років тому.