Сьогодні у книгарні видавництва «Лілея НВ» презентували книгу “Таємниці Діброви”. Вона вийшла у серії «Моє місто», автор – франківський краєзнавець Іван Бондарев.

«Над цією книжкою працював доволі довго, – говорить Іван Бондарев. – Використовував різні джерела, креслення, газети. Збирав усю інформацію, яка тільки є. Брав історії наших різних істориків, льотчиків».

Про це повідомив начальник міського Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Орест Кошик.

За його словами, зараз тривають роботи з реставрації дверних блоків будинків на вул. Грюнвальдській, 2 і Грушевського, 9, пише Західний кур'єр.

Станиславів заснував Андрій Потоцький. Його прямі нащадки володіли містом понад 100 років, а потім продали іншим власникам. А як далі склалася доля представників Срібної лінії Потоцьких та чи існує династія дотепер?

До речі, вони були не надто плодючі, тож родовід відслідковується добре, пише Репортер.

Закоханий у медалі

Цю історію почув від лікаря, якому можна вірити. Вона трапилася багато років тому, усі голов­ні персонажі вже давно не при посадах, а дехто взагалі відійшов у кращий світ.

Отже, кілька десятиліть тому пофарбували фасад головного корпусу медичного університету, тоді він ще був академією. Ремонтували власним коштом вишу, тож і колір обрали такий, що подобався начальству, – якийсь ніби блакитний, пише “Репортер“.

За весь час існування міста в ньому народилося багато яскравих особистостей.

Багатьох із них доля розсіяла по всьому світу, але Станиславів назав­жди лишився для них рідним, пише “Репортер“.

Традиційно у переддень Водохреща та другого Святого вечора громадськість Тлумаччини збирається біля пам’ятного знаку безневинно страченим Борцям за волю України, щоб вшанувати пам’ять невинно убієнних вояків УПА Степана Мандзюка та Володимира Кріля.

Вчора, 17 січня, вклонитись світлій пам’яті тим, хто пішов з життя страшною смертю, прийшли голова районної державної адміністрації Сергій Гаєвський, голова районної ради Василь Двояк, голова Тлумацької міської ради ОТГ Роман Круховський, духовенство, учні та вчителі Тлумацької ЗШ І-ІІІ ступенів, громадськість міста.

Івано-Франківськ – місто пам’ятних знаків, монументів та анотаційних дошок. Місто, яке “розповідає” історію в кожному своєму куточку. Найближчим часом у місті планують спорудити ще декілька пам’ятних скульптур.

Пам’ятний знак «Пожежникам-рятівникам»

Новобудов, які б могли стати пам’ятками сучасної архітектури і окрасою Івано-Франківська, наразі немає?

З плином часу Івано-Франківськ, на жаль, втрачає цінні архітектурні пам’ятки та їхні елементи. Без належного догляду нищиться ліпнина, падають карнизи, обвалюються балкони, руйнуються будинки-пам’ятки. Так звані реставрація фасадів здебільшого зводиться до косметичного ремонту, а реконструкція будинків – фактично до нового будівництва.

За весь час існування міста в ньому народилося багато яскравих особистостей.

Багатьох із них доля розсіяла по всьому світу, але Станиславів назав­жди лишився для них рідним, пише Репортер.

У селах Гринівці, Колінці та Гостів Тлумацького району зберігся прадавній звичай: у ніч із 13 на 14 січня до хати заводять живого коня.

Про це розповіла у соцмережі журналіст Сабіна Ружицька, інформують "Вікна".

Вчора у Франківську у пам’ятку на вулиці Короля Данила, 1 повернули давні двері. Їх вилучали на реставрацію.

“Наглухо забиті в радянський час дверні отвори, з врізаним великим домофоном і купу разів перемальовані, двері нарешті відкрили своє істинне прекрасне обличчя!” – поділилася фото корординаторка проєкту “Франківськ Який Треба Берегти” Марія Козакевич.

Днями в соцмережі мені надійшло повідомлення такого змісту: «…хотів би до вас звернутись за допомогою у пошуку інформації, оскільки я є нащадком Гната Рожанського, про якого ви писали, якщо я не помиляюсь. Мій прапрадід — один з його синів, його звали Горислав Рожанський, до мене дійшли деякі світлини та документи щодо цього».

Проєкт зі збереження реліквій "Врятуймо скарби разом!" діє вже 10 років. Він об'єднав реставраторів та меценатів.

Після років забуття – на чільному місці в експозиції. В Івано-Франківському краєзнавчому музеї серед інших ікон презентували унікальний образ "Спас на престолі" з фільму "Тіні забутих предків".

Раніше краєзнавець Михайло Головатий щороку, в січні, публікував статтю про те, що відбувалось у Станиславові рівно століття тому. Він почав із 1896-го і завершив 1914 роком, коли почалася Перша світова війна. Пам’ятаю, як неодноразово просив його почати писати у зворотному відліку – углиб ХІХ століття. Головатий казав, що подумає, але невдовзі захворів і помер, пише “Репортер“.

На щастя, збереглись його записи, переважно – виписки з газети «Кур’єр Станиславівський». Тому спробуємо самі – чим жило наше місто у 1895 році?

За весь час існування міста в ньому народилося багато яскравих особистостей.

Багатьох із них доля розсіяла по всьому світу, але Станиславів назав­жди лишився для них рідним, пише “Репортер“.

Роман Гнатишин (1947-1989) – журналіст, спортсмен, телеведучий. Він народився 19 січня 1947 року у Станіславі в родині службовців.

Останнім часом у гірських містечках і селах Прикарпаття відкрили дуже багато приватних музеїв, де можна ознайомитись із життям та побутом гуцулів. Але є один заклад, який зберігає унікальні експонати ще з часів Австро-Угорщини та Польщі. Це – Національний Музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського, що у середмісті Коломиї.

Сучасне Різдво асоціюється не лише з родинним затишком і колядками, а й з яскравою ілюмінацією, вуличними імпрезами, ошатно прибраними крамницями й барвистими ярмарками.

А яким постає Різдво 100 років тому в спогадах галичан? Про це пише “Репортер“.

Яка то була радість!

З давніх-давен в Україні колядували діти і дорослі. У давніх колядках і щедрівках народ возвеличував добробут і врожайність, злагоду і щастя в родині, тобто те, про що мріяв. Поетика колядок і щедрівок, без сумніву, своєрідна. Досліджуючи ідейно-художню структуру колядок і щедрівок, завжди звертаєш увагу не лише на змістову модифікацію, а й на образний світ цих пісень.

Дослідження українського фольклору розпочалось ще на початку ХІХ століття. Чи не найбільше до вивчення колядок та щедрівок долучився гурток отця Маркіяна Шашкевича «Руська трійця», який записував їх тексти.

Напередодні Різдвяних свят у Музеї писанкового розпису відкрито виставку з колекцій Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського та Музею сакрального мистецтва імені Владики Миколи Сімкайла.

Ікони на дереві й полотні, скульптури ангелів, різьблені свічники-трійці церковно-літургійного й обрядово-побутового призначення, а також ручні хрести, виконані, здебільшого, невідомими майстрами з Коломийського, Косівського та Верховинського районів Івано-Франківської області, а також із селища Золотого Потоку, що на Тернопільщині, відомого своїми монастирськими мистецькими майстернями.

За весь час існування міста в ньому народилося багато яскравих особистостей.

Багатьох із них доля розсіяла по всьому світу, але Станиславів назав­жди лишився для них рідним, пише “Репортер“.

Христина-Марія Сорохтей (1934-1988) – журналістка, письменниця. Вона народилася 9 жовтня 1934 року у Станиславові в родині художників Осипа Сорохтея та Марії Карп’юк.

Комунальне підприємство ПІК «Палац» взяло курс на налагодження співпраці з польською інституцією POLONIKA.

Вона створена у Польщі для опікування спадщиною, яка є за межами країни. Мета її діяльності – опікування пам’ятками архітектури, культури, які знаходяться за межами Польщі, пише Фіртка.

Про її перспективи розповів директор КП «Простір інноваційних креацій «Палац» Володимир Гайдар: