На жаль, за буденними справами та економічними негараздами питання історії краєзнавства опинилися на задньому плані, ними тепер мало хто займається. Мабуть, ще не всі розуміють, яке неоціненне значення має історія рідного краю для сьогодення саме в наш час, у надзвичайно складний період становлення і будівництва самостійної Української держави.

Історія дала нам шанс – звільнившись від заангажованості індивідуальними змаганнями й справами, творити своє спільне майбутнє. А воно починається сьогодні.

В івано-франківському видавництві «Симфонія форте»побачила світ друга книга Василя Романюка «Богові і Україні». З її сторінок, щедро ілюстрованих світлинами та ксерокопіями документів, зримо постають минувшина і сьогодення Української Греко-Католицької Церкви. Послуговуючись у своїй книзі розмаїтими джерельними матеріалами, відомостями, почерпнутими з наукової літератури, спогадами старожилів нашого краю, які сам же й записав, автор видання водночас виступає і як публіцист. Він роздумує – не просто, сказати б, принагідно, а із живим зацікавленням та уболіванням – над нетлінністю й невичерпністю духовних традицій УГКЦ. Особливо ж коли описує катакомбний період діяльності цієї Церкви після інспірованого «червоними визволителями»Львівського псевдособору УГКЦ 1946 року, вихід із підпілля, який по праву можна порівняти з її воскресінням.

У книзі висвітлено страдницьке життя тих владик і священиків, хто в умовах репресій та переслідувань тоталітарним совітським режимом з честю виконував свій обов’язок перед Богом і рідною Церквою, хто, не шкодуючи ні свого здоров’я, ні навіть життя, продовжував підтримувати мирян та духовенство в християнській любові й вірі.

Автор прагне зробити основний акцент на християнській любові, доказуючи, що вона здатна залікувати всі духовні й конфесійні рани, які утворились на лоні християнства впродовж його тисячолітньої історії. Найважливіше, що є самою суттю цієї книги, –заклик до всепрощення і примирення, взаємної любові і спільної молитви з метою поєднання християн в одній вірі.

Написана на основі архівних джерел, вона мовою документів і спогадів відтворює історичну правду про події в Галичині і зокрема на Прикарпатті, правду, яка десятиліттями була державною таємницею.

До цієї історії належить також наша релігійна і церковна сучасність, яка творитиме в ній окрему добу. Ми цю добу всі переживаємо і знаємо, але як слід не розуміємо, іноді ж робимо помилкові висновки про майбутнє українського християнства.

Друга книга «Богові і Україні»продовжує тематичну лінію першої, що вийшла друком у 2009 році й розповідає, зокрема, про священика Олексія Заклинського – водночас і громадсько-політичного діяча, поета, самодіяльного композитора, автора виданих 1890 року Божого у Львові історичних спогадів «Записки пароха Старих Богородчан». Він жив в одному часі з «Руською трійцею»і підтримував її славні традиції, був сучасником Тараса Шевченка та Івана Франка. Саме постать отця Олексія займає чільне місце у книзі, до якої автор включив статті і матеріали й інших дослідників тієї складної епохи, котра, на жаль, частіше, ніж нам хотілося б, перегукується з епохою сучасною.

Вміщено статті, що проливають світло на тодішнє церковно-громадське життя. Церква зарекомендувала себе загалом оборонцем самобутності українського народу в Галичині (хоча, звичайно, були і певні винятки)…

У першій книзі «Богові і Україні» читачі знайдуть цікаві розповіді про перші галицькі вибори до галицького сейму і австрійського парламенту, ілюстровані фотографіями публікації про представників духовенства, про споруди церковної архітектури. А у віденському парламенті українські посли представляли такі станиславівські округи, тобто повіти, як Станиславів (нині Івано-Франківськ), Богородчани, Надвірна, Товмач (Тлумач), а також округи Стрий, Коломия і Чернівці.

Галицькі селяни тричі отця Олексія обирали своїм послом до австрійського парламенту. Про те, як проходили виборчі кампанії до цього законодавчого органу, про інші важливі події тодішнього не тільки духовно-релігійного, а й суспільно-політичного, освітньо-культурного, господарського життя в нашому краї теж пише зі знанням справи Василь Романюк.

Життєве кредо пана Василя – «Пошук принципово нових ідей, шляхів розвитку та утвердження гуманістичних цінностей справжнього патріота своєї Батьківщини».

Тепер пан Василь готує до друку третю книгу «Богові і Україні». А вихід у світ другої благословив правлячий архієрей Івано-Франківської єпархії УГКЦ Володимир Війтишин, переднє слово до видання написав доцент Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Петро Арсенич.

Ця книга, безперечно, буде корисною для науковців, викладачів, учнів загальноосвітніх шкіл, студентів університетів та богословських наукових закладів, для вчителів-катехитів, священиків, добре прислужиться широкому колу читачів, усім, хто цікавиться історією та місією Христової Церкви в Україні.

Михайло Посічанський