У Станиславові початку ХХ століття лікарські послуги були доволі недешевими. Станом на 1907 рік прийом лікаря в його кабінеті коштував 2 корони.

Якщо хворий потребував складнішого обстеження з використанням спеціальних приладів чи медичних аналізів, ціна виростала до чотирьох корон. Коли лікар вирушав до пацієнта додому, то хворий мусив сплатити як мінімум три корони і відшкодувати лікареві кошти за фіакр. В особливо складних випадках міг знадобитися консиліум кількох лікарів, за який належало сплатити 10-20 корон.

Недешево коштував виклик лікаря в нічний час – 6-8 корон, до яких належало ще додати кошти за проїзд. У тодішньому Станиславові середня зарплата була невеликою – 80-120 корон у місяць, а крім того, мешкало багато убогого люду, тож зрозуміло, що не всі могли собі дозволити оплатити лікарські послуги. Лікарські тарифи були однаковими для всіх медиків і затверджені Палатою медиків Східної Галичини, але якщо лікар приймав бідного пацієнта, він на свій розсуд міг зробити знижку до 50%.

Крім того, багато станиславівських медиків встановлювали спеціальні години прийому для убогих, з яких вони не брали грошей за свої послуги. Так, відомий дитячий лікар Юзеф Воднецький приймав убогих пацієнтів протягом години, з 12.00 до 13.00. Кабінет лікаря знаходився на розі вул. Казимирівської (тепер вул. Мазепи) і Бельведерської. Ще один відомий медик, доктор Арнольд Ріхтер, вів такий прийом з 8-ї до 9-ї години ранку. Цей медик спеціалізувався на жіночих, шкірних недугах та хворобах сечостатевої системи і вів прийом на вул. Собєського, 14 (тепер вул. Січових Стрільців).

Особливо чуйно ставився до бідного люду лікар-українець Володимир Янович. Його часто можна було бачити у простому дерев’яному возі, яким він поспішав до пацієнтів у навколишні села.  При цьому він дуже часто не брав із селян гроші за свої послуги.

Підготувала Олена БУЧИК