У Станиславові початку ХХ століття літні місяці називали «огірковим сезоном», певно, через те, що в цей час на городах рясно достигали огірочки.

Газета «Кур’єр станиславівський» у серпні 1911 року описала, як виглядало місто у період літніх вакацій:

«Огірковий сезон у самому розпалі. Перш за все порожніють школи. Шкільна молодь покинула місто, щоб відпочити від десятимісячного свавілля й набрати енергії для подальших пустощів. За молоддю поспішають шефи різних контор і директори – на велику втіху підлеглого персоналу.

В усіх офіційних установах панує цілком зрозуміла повільність. Чи не кожен урядник робить у цей час непогану кар’єру, а саме пересідає зі свого крісла у крісло свого шефа, бо мусить заміщати його на час відпустки. Але і свої, і шефові обов’язки ці урядники виконують з однаковою неохотою.

У крамницях не видно власників, тільки їхніх родичів, які, власне, й самі приїхали до цих власників на вакації. Майстри теж роз’їхалися, і всюди панують їхні дружини. Навіть ряди станиславівських лихварів з «чорної біржі» значно поріділи, бо багато з них поїхали кудись освіжити свій мозок. Вуличний рух зменшився до невпізнання, за винятком вулиці Сапєжинської. Постійні любителі прогулянок цією вулицею продовжують «шліфувати тротуари». Щоденно крутяться з усміхненою міною від цукерні Кровіцького до магазину Штаубера, затримуючись під рестораціями Швайсера і Квятковського, але тільки при вході. Дуже рідко заходять туди, щоб перекусити, бо апетит у них слабкий і загострюється лише першого чи другого числа кожного місяця, коли видають платню.

Слуги і лакеї, полишені самі на себе, поповнюють товариство, яке прогулюється вулицею Сапєжинською. Кам’яниці набрали зараз цілком іншого вигляду. Вони схожі на казарми перед парадом. Всі вікна заповнені перинами, матрацами, простирадлами та іншими речами. Лише в помешканнях холостяків сушаться хусточки і щось ніби рукавички, тільки довші.

Мешканці пороз’їжджалися хто куди, одні на море, інші поближче до Бистриці. І в гори поїхало дуже багато, хто в Альпи, хто в Карпати чи до Пасічної за Княгинином. Станиславів спорожнів повністю, немає навіть закоханих, завдяки чому легше знайти вільну лавочку в парку».

Підготувала Олена БУЧИК