У міжвоєнному Станиславові неподалік вокзалу знаходився сквер Жвірки і Вігури. Як зазначає краєзнавець Іван Бондарев, його назвали на честь польського пілота-рекордсмена Францішка Жвірки і авіаконструктора Станіслава Вігури, які загинули в авіакатастрофі в 1932 році.

Тодішня преса писала, що цей сквер облюбували повії, які зустрічалися там зі своїми клієнтами і творили різні неподобства. Мешканці вулиць Камінського (тепер вул. Франка) і Лелевеля (тепер вул. Привокзальна) навіть неодноразово скаржилися в поліцію і вимагали навести порядок у тому розсаднику розпусти. Але останню крапку в нічних оргіях поставили не стражі порядку, а… привид.

У жовтні 1937 року в сквері Жвірки і Вігури покінчила життя самогубством Лілі Поппер, 27-річна уродженка Відня. Батько дівчини був багатим підприємцем, але розорився вщент, і сім’я втратила засоби до існування. Лілі мала чудову освіту, навчалася в Англії, тож після банкрутства батька працювала гувернанткою в заможних родинах різних галицьких міст, зокрема у Бучачі, потім у Станиславові. Але й тут їй не особливо щастило, і врешті-решт вона залишилася без роботи. Лілі Поппер на той час фактично була годувальницею сім’ї і з відчаю наклала на себе руки.

З тих пір містом поповзли чутки, що ввечері у сквері часом можна побачити напівпрозорий жіночий силует. Тому після заходу сонця той сквер почали оминати десятою дорогою.

Підготувала Олена БУЧИК