В Австро-Угорщині, як і в більшості європейських країн до Першої світової війни, «статеві стосунки з особами однієї статі» каралися тюремним ув’язненням від одного до п’яти років згідно зі статтею 129 Кримінального кодексу.

Тодішня преса задля суспільного блага зазвичай не згадувала про подібні випадки та судові процеси або ж обмежувалася вкрай лаконічними повідомленнями. Однак справа барона Юзефа Бруніцького, яка дійшла до судового розгляду, стала винятком із цього правила.

Восени 1894 року до місцевої поліції надійшла скарга від п’ятьох слуг маєтку Гринівці Станиславівського повіту про те, що молодий власник маєтку примушує їх до статевих стосунків. Обвинувачений барон Бруніцький, якого в сімейному колі лагідно називали Жужу, спочатку виправдовувався, що це була помста слуг, які начебто прагнули його знеславити, і наголошував на своєму слабкому фізичному та психічному здоров’ї, зокрема частій втраті свідомості.

Але ще до того, як суд відбувся, барон був підданий ретельному медичному обстеженню в Кракові, яке тривало багато тижнів. Це обстеження розкрило багато темних сторін із його життя, і він згодом чесно розповів про свою юність, описуючи розгульне життя, яке він вів, і постійні зловживання алкоголем. Він не відчував ніякого сорому за свої дії, вважаючи їх цілком нормальними.

Оскільки в цій справі фігурували ще кілька представників галицьких аристократичних кіл, справа набула небаченого для тих часів розголосу. Хтивого барона засудили до двох місяців ув’язнення, незважаючи на всі старання його захисника, відомого львівського адвоката Горецького.

Підготувала Олена БУЧИК