В одному з епізодів роману «Дванадцять стільців» Остап Бендер і його спільник Кіса Вороб’янінов удавали «гігантів думки і осіб, наближених до імператора», щоб ошукати наївних провінціалів.

У січні 1908 року в Станиславові сталася дуже схожа історія. До міста прибув такий собі Вільгельм Іхільзон, російський підданий, який мав 35 років і раніше працював журналістом у часописі, що належав представникам радикальної партії. В Станиславові Іхільзон представлявся бунтівним російським аристократом, і йому вдалося ввійти в кола місцевої інтелігенції.

Він збирав зі своїх нових соратників більші чи менші суми на різні політичні цілі. Врешті-решт поліція заарештувала його за шахрайство, і він два роки відсидів у станиславівській тюрмі «Діброва».

У січні 1910 року, коли строк ув’язнення Іхільзона вже підходив до кінця, поліційна влада Станиславова почала підготовку до видачі його Росії.

Проте ув’язнений подав прохання не екстрадувати його. Мовляв, якщо він прибуде до Росії, його там чекатиме шибениця. Він стверджував, що його справжнє прізвище – Вінавер, а сам він був аристократом і колишнім послом до Державної Думи в Петербурзі. Станиславівська поліція взяла цю інформацію до уваги і старанно її перевірила. До Іхільзона прислали фотографа, а згодом фото в’язня відправили до Петербурга, де мешкала родина Вінаверів.

Звідти прийшла відповідь, що особа, зображена на фото, нічого спільного з цією родиною не мала. Цікаво, що Іхільзон мав вишукані манери і справляв враження високоосвіченої людини, тож успішно входив у довір’я і в Станиславові ввів в оману широке коло осіб.

Підготувала Олена БУЧИК