На початку ХХ століття можна було привернути до себе прискіпливу увагу поліції, лише вештаючись вулицями міста без конкретного заняття чи прохаючи милостиню. Такі «незайняті» особи мали всі шанси бути арештованими за бродяжництво, а то й видвореними за межі міста.

Згідно з поліційними рапортами, з липня 1901 року по березень 1902 року за бродяжництво у Станиславові було арештовано 304 особи, за жебрацтво – 196 осіб. Через десять років, у 1912 році, арештованих за бродяжництво було вже 638.

Серед арештованих траплялися доволі колоритні персонажі. Так, у 1900 році поліція арештувала за бродяжництво таку собі Юлію Тепіновську. Її сестра Петрунеля, намагаючись вирятувати арештовану з тюрми, підкинула під ратушу свою дитину, стверджуючи, що це дитина Юлії, і її нікому годувати. Вона влаштувала під ратушею цілу виставу, привертаючи увагу перехожих гучними криками і плачами. Але в результаті сама опинилася за ґратами за знущання над беззахисною дитиною.

На вулицях міста часто можна було побачити сильного та здорового молодого чоловіка, який просив милостиню разом із малою дівчинкою. Дитина час від часу падала на тротуар, удаючи голодне зомління, щоб викликати більше жалю в перехожих. Як стверджували свідки, всю зібрану милостиню молодик увечері пропивав.

Відомою постаттю на станиславівських вулицях був і «епілептик» – жебрак, котрий удавав епілептичні напади. Його зазвичай супроводжувала дівчинка років восьми.

Злісних волоцюг поліція видаляла не лише з міста, а й навіть за межі Австро-Угорської імперії. Так, газета «Кур’єр станиславівський» від 23 липня 1911 року повідомила про такого собі Бориса Костянтиновича Лама, російського підданого, який так намозолив очі місцевим властям, що його віддали під суд за бродяжництво, а потім староство видало наказ про його видворення за межі країни.

Підготувала Олена БУЧИК