Буває, що у деяких панянок гаряче прагнення якнайшвидше стати перед шлюбним вівтарем геть затьмарює здоровий глузд і почуття обережності. В давній станиславівській пресі можна знайти немало історій таких горе-наречених.

Так, у березні 1937 року в халепу потрапила 40-річна станиславівська панна, яка все ніяк не могла зустріти свого судженого. Вона походила з заможної сім’ї, про що добре знав колійовий робітник Ян Кузьминський, який запропонував панні присватати її до хорошого жениха.

Невдовзі Кузьминський привів до неї пристойного чоловіка, якого звали Юліушем Мишковським і який начебто був заможним власником двох млинів. На честь приємного знайомства було вирішено влаштувати гостину, звісно, на гроші легковірної панни.

Під час гостини обидва чоловіки старалися якомога сильніше споїти наречену. Після бенкетування вся компанія поїхала до Болехова, де добряче підпилій жінці показали якийсь напіврозвалений сарай, що мав зображувати млин. З нареченої витягли обіцянку придбати цей млин для свого майбутнього чоловіка. Після прибуття додому вона нічого не пам’ятала, а у своїй сумочці знайшла підписаний нею контракт на купівлю млина на 9400 злотих і два векселі по 1 тис. злотих, які вона мала погасити.

Жертва «сватання» звернулася до поліції, якій, на щастя, вдалося знайти і схопити і самого «нареченого», і «свата».

Підготувала Олена БУЧИК