У будівлі за сучасною адресою вул. Старозамкова, 2 колись розміщувався монастир тринітаріїв, який австрійці закрили у 1783 році. Через три роки на другому поверсі колишнього монастиря розмістився цісарський карний суд, а перший віддали під в’язницю для кримінальних злочинців.

Досить часто судові вироки закінчувались екзекуціями чи навіть стратою. Тому в’язниця мала власного ката, а вулицю, яка вела від площі Ринок до суду, називали Трибунальською (тепер вул. Олени Степанів).

У квітні 1907 року у в’язниці на Тринітарській площі стався великий рейвах. Одного вечора, близько одинадцятої години, дозорці почули підозрілий шум із камери, де сиділи три в’язні, – відомий злодій Едмунд Вашневський, який сидів за пограбування кантора банкіра Корнблюха, Фед Качера, заарештований за крадіжку курей, і знаний кишеньковий злодій Генрик Штрер. Виявилося, що арештанти намагалися втекти через комин, який прилягав до камери, і з цією метою видлубали в стіні отвір шириною близько пів метра.

Коли дозорець ввійшов до камери перевірити, що б то був за шум, в’язні у відчаї, що їхні плани розкриті, готові були кинутися на нього і вчинили би погром, якби вчасно не прибули інші працівники тюрми. У бунтівній камері встановили чергування двох дозорців із карабінами, які мали наказ стріляти при найменшому вияві непокори.

Проте одного лише тюремна сторожа не могла зрозуміти: як же в’язням вдалося видлубати такий великий отвір? Адже ніяких інструментів при них не знайшли, а стіни в тюрмі були дуже товстими…

Підготувала Олена БУЧИК