У лютому 1897 року станиславівський суд розглядав справу про криваві безпорядки, пов’язані з виборами у селі Черніїв. Того року в Галичині проходили вибори депутатів до австрійського парламенту.

У п’ятницю, 26 лютого того року в Чернієві відбулися правибори до V курії, тобто вибори осіб, які мали голосувати від імені певної групи виборців. Майже всі проголосували за відомого селянського захисника Йосипа Гурика, але, на загальний подив, вибори виграв ставленик війта і провладних кіл.

Селяни, переглядаючи у ґмінній канцелярії виборчий протокол, переконалися, що він не відповідав справжнім результатам виборів. Виборчий комісар Штрассер, побоюючись безпорядків, утік до Станиславова, а староство вислало до села п’ятьох жандармів. Але заледве вони з’явилися в Чернієві, селяни зібралися у величезну юрбу, в яку входили навіть жінки і діти, забили в церковні дзвони і влаштували мітинг перед ґмінною канцелярією.

Жандарми арештували дев’ятьох найактивніших протестувальників, але юрба просила їх відпустити, інакше селяни погрожували влаштувати демонстрацію під станиславівським судом. Але жандарми не відпустили затриманих, натомість закликали селян розійтися, а потім силою розігнали натовп шаблями і багнетами. У результаті троє селян загинули, ще кілька отримали важчі чи легші поранення.

Наступного дня Тринітарська площа в Станиславові була переповнена людьми. Близько трьохсот селян влаштували мітинг під будівлею суду та шпиталем, де лікувалися їхні поранені односельчани. Врешті-решт до протестувальників вийшов староста Юліуш Прокопчиць у супроводі охорони. Він переконав селян боротися з виборчими фальсифікаціями законним шляхом, тож вони подали скаргу до староства та відповідний позов до суду.

Підготувала Олена БУЧИК