Станиславівський театр у 1930-х роках був не лише місцем культурного відпочинку, а й полем діяльності для злодіїв. І це цілком зрозуміло, адже до театру переважно вчащали люди заможні й інтелігентні, тож крадіям було чим поживитися.

У 1936 році станиславівська преса повідомила про підозрілі «затемнення» у театрі. Перед виставою чи відразу після неї у вестибюлі театру раптово на кілька хвилин гасло світло. Після того, як світло знову з’являлося, не один театрал виявляв, що в нього щось пропало – в одного зник гаманець із кишені, в іншого годинник, а з жінок під час таких «затемнень» знімали брошки та інші коштовні прикраси.

Особливо часто «затемнення» ставалися після прем’єр, коли театральна зала була переповнена, а після вистави у вестибюль виходила юрба глядачів, чия увага все ще була зосереджена на емоціях від побаченого.

Так, у жовтні 1936 року в станиславівському театрі відбулася прем’єра п’єси за романом «Жозі Кальб» єврейського письменника Ізраеля Зінгера, який писав свої твори польською мовою та на ідиш. Після вистави знову відбулося вимкнення світла саме тоді, коли глядачі тіснилися біля гардеробу. І цього разу особливо багато відвідувачів не дорахувалися гаманців та інших цінних речей.

Поліція розпочала розслідування, обґрунтовано припускаючи, що вимкнення світла були не випадковими, а злодії, можливо, мали спільників серед персоналу театру.

Підготувала Олена БУЧИК