Здавалося б, немає нічого стабільнішого за пам’ятник. Він встановлюється на віки і швидко стає невід’ємною частиною ландшафту. Буває, що при зміні політичної кон’юнктури пам’ятник виявляється не актуальним і його просто демонтують. Втім, трапляється й таке, що монумент переносять з місця на місце.

У Франківську такі випадки можна перерахувати по пальцях – кілька разів переміщували фігуру святого Яна Непомуцена, а ще танк Т-34 свого часу переїхав з Пасічної на теперішню Європейську площу. Але абсолютним рекорд­сменом з переїздів є пам’ятник військовим медикам. Широкому загалу він майже не відомий через свою корпоративну сутність, пише “Репортер“.

На території палацу Потоцьких довший час розташовувався військовий шпиталь. У 1999 році на подвір’ї встановили камінь з червоного граніту з вирізьбленим обличчям сестри милосердя, яка притискає до себе пораненого. Уся композиція обрамлена великим медичним хрестом, а внизу напис – «Ми пам’ятаємо всіх».

У 2004 році шпиталь закрили, а пам’ятник передали івано-франківській авіаційній бригаді. Спочатку його встановили при в’їзді до автопарку, але він викликав похмурі асоціації, тож комбат наказав забрати подалі з очей. Тоді камінь пересунули на задвірки, встановили на березі пожежної водойми, де він простояв 10 років у повному забутті. Може, й далі б стояв, якби журналістка ОТБ «Галичина» Юлія Юзьків не зробила з того телесюжет.

Майже одразу відгукнувся один з керівників інфекційної лікарні, який запропонував перенести пам’ятник туди. Чоловік раніше служив у шпиталі й добре пам’ятав монумент. Авіатори не заперечували, тож восени 2014 камінь з медсестрою здійснив свій черговий і поки що останній переїзд. Пам’ятник відчистили, впорядкували постамент і оздобили табличкою «Медичним працівникам присвячується…».

Іван Бондарев