Ювілейне 1125 - річчя з часу першої літописної згадки приносить нові і цінні знахідки. Трапляється так, що коли вже не очікується нічого нового, а події самі дають про себе знати і поінформувати небайдужих.
В лютому 2023 р. було віднайдено кілька цікавих елементів архітектурного декору головного фасаду будівлі, відомої як «садиба Гузара». Попередньо вони становили єдину і цілісну композицію картуша. Зокрема, знайдено наступні фрагменти:
І. голова в шоломі. Даний елемент знаходився в нижній частині картуша, між скульптурами двох ангелів. Обличчя, не зважаючи на просту тогочасну техніку (датується орієнтовно останньою декадою ХІХ століття), виконане досить детально. Риси лиця чіткі і привертають увагу. Розміри знайденого елемента: 20 * 20 см, матеріал виконання - гіпс; наявні певні пошкодження (відбиття матеріалу) на невеликих ділянках. На поверхні фрагментарно зберігся шар фарбування (голубої барви).
2. нижня кінцівка ноги ангела. Це фрагмент стопи, який невідомий митець свідомо чи не свідомо виконав у т.зв. «грецькому» типі – коли великий і третій палець поступаються по довжині другому, за ними за зменшенням йдуть четвертий і мізинець. За збереженим зображенням картуша, знайдена стопа мала б належати ангелу який був з правої сторони цілості і була частиною його лівої ноги. Розміри елемента – 15 см довжини. Матеріал виконання - гіпс; на поверхні збережено шар фарбування.
3. дві різнорозмірні волюти картуша. Під даним терміном в архітектурі розуміють спіралеподібний завиток з кружком (його також називають «оком») у центрі; традиційно такі деталі використостовуються для обрамування порталів, дверей, вікон. Діаметр волют: 20 см – більшої; 13 см – меншої. Матеріал виконання - гіпс; на поверхні збережено шар фарбування.
4. дрібні частини елементів картуша. Фактично, це десяток різнорозмірних фрагментів деталей картуша. З ними ще потрібно працювати - для визначення місця їхнього попереднього розташування та практичної користі у допомозі при відновленні.
Завдяки цій знахідці підійшлося на кілька кроків ближче до розуміння первинного оригінального вигляду деталей картуша, їхнього розміру. Звичайно, збережені світлини дають загальне уявлення про це (картуш проглядається на фото досить загально), проте в практичній роботі (зокрема, реставраційній) досить складно було б відтворити оригінальні масштаби, рельєфи та форми – оскільки це здійснювалося б виключно завдяки індивідуальному баченню окремо взятого фахівця - реставратора. Тепер ці речі відомі.
Первинно віднайдений напівзнищений картуш, а тепер додатково його окремі деталі мають значну цінність для історії міста. Насамперед, вони є матеріальним джерелом інформації про розвиток архітектурної думки та діяльності невідомих майстрів – скульпторів ХІХ ст.; з іншого боку, є єдиним вцілілим предметом з будівлі, яка була відома в Галичі, як «садиба Гузара» - відомого громадського діяча, міського нотаря Лева Гузара, дідуся Любомира Гузара - Патріарха УГКЦ (хоча за історичними джерелами, будинок був побудований орієнтовно на 8 років раніше його приїзду в місто).
На даний час картуш знайдений в листопаді 2022 р. є складовою частиною фондової збірки Національного заповідника «Давній Галич» і знаходиться у відділі реставрації установи. Фахівці мають відповідні кваліфікації для роботи над подібними творами, тож тільки залишається побажати їм - успіху!
Тим, хто безпосередньо приклався до віднайдення вищезгаданих деталей давньої ліпнини є відомий галичанам Артур Пірус – громадський діяч, активіст меморіальної роботи, депутат міської ради, учасник АТО та чинний військовослужбовець. Попередньо, завдяки його світлинам галичани змогли побачити, як виглядали верхні частини скульптур ангелів (фотофіксація березня 2021 р.) – на жаль, на даний час не віднайдені.
В лютому цього року він пожертвував двома днями своєї особистої відпустки і здійснив пошукові заходи. Час не було потрачено марно – і тепер ми можемо не тільки споглядати віднайдені фрагменти, а й планувати їхню реставрацію з поєднанням в єдине ціле. Від імені пам’яткоохоронців та громадян міста, котрі люблять його історію висловлюємо п. Артуру Пірусу велику подяку!
Вже зараз ця знахідка згуртувала навколо себе різних людей: громадських активістів, науковців та пам'яткоохоронців, реставраторів – отже, справа матиме перспективу.
В контексті цієї знахідки вчергове постає питання якою є ціна культурної спадщини Галича і в чому її вимірюється? Нещодавні корупційні скандали з закупівлею харчування для війська, інформація про котрі стала відома всій державі, дали розуміння що окремі предмети чи товари можна одночасно оцінювати, як по ціні за одиницю, так і по вартості за кілограм…
Фрагменти деталей картуша після віднайдення за об’ємом помістилися в один ящичок для предметів – то ж постає питання, чи ми хочемо щоб наша культурна спадщина до наших нащадків дійшла в уламках і ми її вимірювали «ящичками» чи навпаки – щоб кожен міг мандрувати вулицями міста і насолоджуватися тим, що збереглося від попередніх поколінь?
Яскравим прикладом можливості «вже тепер» запобігти подібним втратам є існуюча ситуація з будинком колишньої плебанії римо-католицької громади (нововиявлений об’єкт культурної спадщини др. пол. ХІХ ст., вул. Ярослава Осмомисла, 3), унікальної і єдиної будівлі з портиком та колонами в середмісті Галича. Щонайменше дивно виглядає, що в той час коли одні громадяни міста відшукують вцілілі фрагменти декору, ніхто не робить жодного кроку до збереження ще цілої будівлі…
Можна наводити різні аналогії щодо ціни і вимірів культурної спадщини міста з більш ніж тисячолітньою історією, але в кінцевому підсумку ствердиться наступне: вимірюється все нашою любов’ю до нашого міста, бажанням зберегти нащадкам те, що в самому місті є унікальним і неповторним; зрештою, потребою і розумінням виконання пам’яткоохоронного законодавства.
В іншому випадку, масштаби від знищення / втрат автентичних споруд стануть неспівставними з нашим розумінням їхньої вартості для сучасного і майбутнього.
Є й інший варіант – рутинно і щоденно працювати над збереженням, це те що є «дивідендом» майбутнього, а однозначно підтвердженням історичного статусу міста. Ймовірно, громада міста безпроблемно погодиться, щоб на збережених об’єктах були розміщені анотаційні таблиці з історичними довідками і окремим абзацом про те, що “…відреставровано зусиллями… за каденції міського голови п. …».
Місто повинно перестати втрачати…
Андрій Чемеринський,
Почесний краєзнавець України | 
