Завдяки Фундації «Свята Унія» імені Блаж. Свмч. Григорія Хомишина, яку очолює отець Ігор Пелехатий, в Івано-Франківську побачило світ «перше наукове дослідження про життя, пастирську діяльність, мучеництво і прославу блаженного священномученика Івана Слезюка, єпископа-ординарія Станиславівської (Івано-Фрпанківської єпархії), який звершував героїчний подвиг архіпастирського служіння у найтяжчий період історії переслідуваної і гнаної, але нескореної Греко-Католицької Церкви – від середини 1050-х до моменту своєї мученицької смерті, яка настала 2 грудня 1973 року». Автор книжки – о. Тадуеш Сєвко, католицький священик з Польщі, який є правнуком нескореного єпископа Івана Слезюка, уродженця села Живачів на Тлумаччині (у часи Австро-Угорщини – Городенківського повіту).
В основі видання – магістерська праця о. Тадеуша Сєвка, науковий керівник і рецензент якої – доктор теології Марек Солячрчик, єпископ-помічник Варшавсько-Празької дієцезії Римо-Католицької Церкви. Богословсько-літературний редактор дослідження – о. Ігор Пелехатий, переклад з польської – Роман Кудла.
Отець Ігор ПЕЛЕХАТИЙ, офіційний постулятор від Івано-Франківської єпархії УГКЦ у справі беатифікації слуг Божих єпископів Григорія Хомишина, Симеона Дукача, Івана Слезюка, Івана Лятишевського та Григорія Балагурака:
- Ця книжка має дивовижну долю, і вона дуже цінна для шанувальників католицької спадщини. Це – перша монографія про життя і діяльність блаженного священномученика єпископа Івана Слезюка, який провадив свою душпастирську працю у важкі часи переслідувань Греко-Католицької Церкви. Він був двічі ув’язнений. Перший раз - за нібито терористичну діяльність 1945 року відбував покарання у воркутинських таборах. Після повернення займався підпільною діяльністю, отримав єпископські свячення. А в 1962 році був арештований вдруге разом з блаженним Симеоном Лукачем. В Івано-Франківську був дуже показовий процес – радянська влада хотіла продемонструвати світові, що з Уніатською Церквою нарешті вже покінчено. Інакше, ніж судилищем, ті події назвати не можна. Владика Івана відтак перебував у тюремній зоні біля міста Хмельницького, а після повернення ще кілька років дуже активно служив. Після тривалих допитів помер у приміщенні обласного управління КДБ на колишній вулиці Чекістів, тепер – Академіка Сахарова. Був похований владика Іван Слезюк у місті Івано-Франківську на цвинтарі по вулиці Київській, але після його беатифікації Іваном Павлом ІІ Папою Римським тлінні останки нескореного воїна Христового були ексгумовані, досліджені і перевезені до крипти Катедрального собору. А пам’ятник залишився на цвинтарі, і ми ним належно опікуємося. Хоч владика Івана помер відносно недавно і мала б зберегтися велика кількість живих свідків його діяльності, та про нього ми мали, на жаль, найменше інформації у порівнянні із священномучениками єпископами Григорієм Хомишиним і Симеоном Лукачем. Життя і діяльність блаженного Івана була майже не відомою. Бо навіть у рідному Живачеві ми живих свідків не знайшли. Та Божі плани були інакші. І доля книжки про нього ¬- унікальна. Справа в тім, що Іван Слезюк народився в поліконфесійній родині: батько був греко-католиком, а мама – римо-католичка, яку 1945 року разом з двома сестрами депортували до Польщі. Вони навіть не знали, що готується процес беатифікації слуги Божого Івана. А довідалися вже після проголошення 2001 року його блаженним. Тож отець Тадеуш Сєвко – правнук світлої пам’яті владики Івана Слезюка. Він захистив магістерську працю «Життя і діяльність Блаженного Івана Слезюка», а ми її переклали з польської. І це дослідження стало основою книжки. Ми його також доповнили документами беатифікаційного процесу, спогадами, дуже цінними фотографіями з родинного архіву та ін.
…«Отож, наприкінці 1948 року поступив до лікарні, ледве рухаючись, хворий дідусь, низького зросту, згорблений, худий, з оброслою волоссям головою і довгою, нижче грудей білою бородою, з вмерзлими у неї шматками обледенілого снігу. Одежа на ньому була рвана і дуже брудна, а діряві черевики обмотані ганчір’ям та перев’язані мотуззям. Дідуся ледь живого привели посильні-санітари…», - так описав своє тюремне знайомство з владикою Іваном у воркутинських катівнях уродженець села Живачів і його учень Михайло Шевчук. А колишній політв’язень із села Цуцилова Надвірнянського району Дмитро Мельник 1999 року писав: «Вийшовши із-за ґрат, преосвященний Кир Іван Слезюк не зламався ні духовно, ані морально, і далі мужньо відправляв підпільні богослужіння, сповнював чисельні духовні потреби, давав науки про правдиву Христову Церкву, рятував душі на сповідях…»
Українські святі – наші покровителі і заступники перед Богом. Серед них – і блаженний священномученик єпископ Іван Слезюк. А книжка о.Тадеша Сєвка в українському перекладі, видана Фундацією «Свята Унія» імені Блаж. Свмч. Григорія Хомишина, то лише дещиця данини української пам’яті нескореному пастиреві нескореної Церкви.
Ігор ЛАЗОРИШИН |
