Світлої пам’яті невтомний дослідник Гуцульщини, письменник, публіцист ігор Пелипейко зібрав й опублікував у різних виданнях чимало фактажу про виникнення книговидання у Косові. Коротко повернуся до сторінок історії. Свого часу Ярослав Семіон мав друкарню в Косові на тодішній вулиці Пілсудського, 39 (тепер вул. Незалежності, 100). У час німецької окупації його арештували і розстріляли в місті Коломиї за те, що зберігав друкарський шрифт. А разом з цим було ліквідовано приватне видавництво «Запорожець». Нову сторінку в книговиданні на Косівщині в 1995 році вписав колишній завідувач відділу освіти заслужений учитель України, громадський діяч, дослідник нашої літератури Василь Курищук. Саме він при газеті «Освітянський вісник» створив видавництво «Писаний Камінь», яке діяло на громадських засадах. Тоді воно не мало ні приміщення, ні майна. А книжки різних авторів виходили в світ у Коломиї, Снятині, а відтак на малому приватному підприємстві «Евріка», власником якого є справжній патріот, ентузіаст книгодрукування, меценат Михайло Павлюк. Сьогодні видавництво «Писаний Камінь» здійснює програму перевидання букіністичних книг. Скажімо, в останні роки видрукувано празький «Кобзар» Тараса Шевченка 1941 року, який побачив світ в українському видавництві «Пробоєм» (редакція, статті й пояснення професора доктора Леоніда Білецького). Тут випущено «Малий Кобзар» Т. Шевченка для дітей, що вперше був виданий у м. Львові 1923 року накладом видавництва «Світ дитини». Саме звідси до українського читача прийшли такі книги, як «Національна свідомість» і «Гуцульський світ» Михайла Ломацького, «Буквар» Михайла Стельмаховича та Ольги Слоньовської, вперше в Україні видано повість Марії Остромири «Над бистрим Черемошем», «Гуцули і Гуцульщина» Гната Хоткевича, навчальний посібник «історія Гуцульщини» доктора історичних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України Володимира Грабовецького, «Кедрове Божелісся» відомої української письменниці Марії Влад, «Старовіцькі повісторькє» небуденного таланту Параски Плитки-Горицвіт і багатьох інших обдарованих авторів. Газета «Галичина» 29 травня 2010 року в публікації «700 книг від «Писаного Каменя» писала: «Ситуація з книгодрукуванням змінилася тоді, як підприємливий кутчанин Михайло Павлюк створив МП «Евріка», а буквально кілька років тому йому вдалося освоїти перший поверх колишньої райдрукарні в центрі Косова...» Щороку до Дня знань «Писаний Камінь» дарує першокласникам шкіл району «Малий Кобзар», виданий за власні кошти. Власне, ні для кого не секрет, що книговидавнича справа на Косівщині тримається на ентузіазмі самого Михайла Павлюка та його однодумців. Його виснажлива праця на ниві розвою української літератури, утвердження рідної мови, примноження гуцульських традицій, мистецьких здобутків заслуговує якнайвищої оцінки. Тепер, коли кожен день наближає нас до 200-ліття від дня народження нашого генія Тараса Шевченка, це видавництво планує видрукувати раритетні збірки його творів.
P. S. Гадаю, що видавцям нашої області варто об’єднатися в окрему асоціацію, скажімо, при громадському об’єднанні «Ділові люди Прикарпаття». І тоді легше буде спільними зусиллями напрацьовувати план дій, виходити з конкретними пропозиціями до обласної ради, облдержадміністрації, Держкомпідприємництва й Українського союзу промисловців і підприємців щодо дієвої підтримки видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження. Адже в незалежній Україні досі нема програми розвитку цих галузей, ні на місцевому, ні на державному рівні врочисто не відзначають професійне свято, що припадає на останню суботу травня. Даремно щось казати про виробництво сучасного поліграфічного устаткування, матеріалів і комплектуючих, газетного, крейдованого й офсетного паперу, їх здешевлення за рахунок перероблення наявних місцевих сировинних ресурсів. Усі ці питання мали б бути в порядку денному сесій рад усіх рівнів поряд із бюджетом. Петро ГАВУКА. Ветеран праці, член НСЖУ із 1976 року |
