Парафіяльна громада с. Тишківці Городенківського р-ну запланувала виконання реставраційних робіт іконостасу церкви Воздвиження Чесного Хреста. Іконостас є визначною пам’яткою сакрального мистецтва Галичини. Він виготовлений у Відні і розписаний видатним українським художником Корнилом Устияновичем у 1877 році. Реставраційні роботи будуть проводити спеціалісти Івано-Франківського Художнього музею.

Народився К.Устиянович 1839 р. у с.Вовків на р.Зубрі (тепер Пустомитівського р-ну). Син славного миколаївчанина о. Миколи Устияновича. Помер 22.07.1903 р. у с.Довге (тепер Стрийського р-ну). Художник, поет, публіцист, громадський діяч.
Закінчив Віденську Академію образотворчого мистецтва (1858 — 1863). Працював у Відні, в Галичині, на Буковині, в Санкт-Петербурзі (1867) та в Києві (1872). Розписав понад 50 церков, 15 іконостасів, 11 стіннописів (в їх числі такі шедеври як «Христос перед Пілатом» та «Мойсей» з Преображенської церкви у Львові), намалював 7 декоративних картин, ряд полотен на історичні (частина зберігається у Львівському національному музеї, зокрема «Шевченко на засланні», «Василь Тере-бовельський», «Літописець Нестор») та етнографічні теми («Бойківська пара», «Гуцулка», «Гуцул»), більше 40 портретів (серед них портрети композиторів Л.Вахнянина і Т.Бажанського, батька о.Миколи Устияновича, портрети Й.Партицького, О.Пегребецької, С.Качали), а також числені пейзажі. В малярстві К.Устияновича найсильніше відчутні традиції класицизму та академізму з нахилом до романтизму. До числа найкращих його розписів належать фрески у церкві св.Миколая в родинному Миколаєві, куди він приїздив безліч разів. Частина з них зіпсута незовсім вдалими реставраціями, але «Мойсей» та «Хрещення Русі князем Володимиром» вражають й досі. Як письменник К.Устиянович вперше виступив у 1861 р. з поезіями, писаними язичієм, але під впливом української літератури з 1873 р. вже всі свої поезії і драми, літературні твори, есе та дослідження друкував українською, народною мовою. Перші твори з'явилися у «Галичині» та «Основі». Поеми «Вадим», «Коростень» (1875), трагедію «Олес Святославович Овруцький», думу «Святослав Хоробрий» (1876), трагедію «Ярополк і Святославович, великий князь київський» (1877) не завжди справедливо критикував І.Франко.

У 80-і роки К.Устиянович редагував гумористично-сатиричні часописи, серед яких найбільший успіх мали «Зеркало» (1883 - 1885) та «Нове зеркало» (1885 - 1887). У першому з них якийсь час працював І.Франко. К.Устиянович також ілюстрував ці видання. Ряд розвідок було надруковано у збірнику «Руська хата» (Чернівці, 1877). Цінними для історії мистецтва були «В Римі і Неаполі», «Подорож до Риму» та стаття «Дещо о нашій живописі церковній» («Діло», (1888). 

* за повідомленням краєзнавця, члена НСКУ Б.Купчинського