Незважаючи на популярність різних ґаджетів, звичайні паперові календарі прикрашають стіни й робочі столи багатьох іванофранківців. А в давні часи календар був більше схожий на журнал чи книжку і слугував універсальним довідником. Там публікувалися також оповідання, жарти, вірші й крилаті вирази.
Вперше такий календар був виданий у Станиславові в 1838 році у друкарні Яна Павла Піллера – першого міського друкаря. Він називався "Загальний домашній і господарський календар, вирахуваний відповідно до горизонту станиславівського".
Календар містив генеалогічне дерево австрійського імператорського роду, інформацію про поштові тарифи та штемпелі, міри ваг, розклад ярмарків і графік роботи головної пошти у Львові. З нього ми довідуємося, що пошта зі Станиславова до Львова і навпаки відправлялася тричі в тиждень. Цей календар містив лише одне рекламне оголошення, в якому друкарня Піллера пропонувала придбати книжки за зниженими цінами. В асортименті була 71 німецька книжка, 22 польські й лише одна українська. Директор першої міської бібліотеки Юстин Сокульський згадував, що в її фондах було кілька таких календарів, але до наших днів вони не дійшли.
В подальші роки календар Піллера став більш інформативним. Так, у 1845 р. в ньому містився залізничний розклад і поради для жінок. "Хай твій дім буде цілим світом для тебе, бо така жінка є доброю дружиною, кухаркою і нянькою, а розсудливий чоловік хоче знайти в дружині ще й приємну товаришку і життєву порадницю для своїх дітей", – говорилося у цих порадах.
В 1846 році в календарі містився перелік планет Сонячної системи, періоди сходу сонця, список релігійних свят, фази місяця та багато іншої корисної інформації. Давалися господарські поради, наприклад, як позбутися мурах чи вирахувати вагу худоби за її розмірами. Були в календарі й жарти, наприклад, такий: "Розмовляють двоє селян. Один каже: от пішов би сильний дощ, і все би гарно з землі вилізло! – Побійся Бога! – відповідає другий. – У мене в землі лежать дві колишні дружини!"
На початку ХХ ст. вибір календарів у місті значно зріс. Великою популярністю користувався "Календар станиславівський", який друкувався у Тарнові. Придбати його можна було в бюро підписки відомого місцевого видавця Романа Ясельського або в редакції "Кур’єра станиславівського". Цей календар видавався у двох версіях – для міста і села. Як бачимо у рекламі в газеті "Кур’єр станиславівський" за 18 вересня 1904 р., календар на наступний 1905 рік містив шематизм (список офіційних службовців), адресну книгу й літературний додаток.
У видавництві Ясельського виходив календар "Станиславів’янин", який у 1910 році надрукував поради, як користуватися телефонним зв’язком і список офіційних установ Галичини й Буковини з указанням відстані до них зі Станиславова. Цієї інформації не було в жодному іншому календарі. До нього додавалися плани міста й театру.
В 1905 році в Станиславові вийшов купецький календар, призначений для ділових людей міста. Продавався й німецькомовний "банківський календар", який містив список аукціонів та різноманітну фінансову інформацію. Учні міста охоче купували "студентський календар", де було багато пізнавальної інформації з історії, математики та інших наук.
Серед німецькомовних календарів поширеними були видання чеха Штайнбренера, які у 1901 році викликали в місті гучний скандал. В оповіданні, опублікованому в цьому календарі, йшлося про "нерозумних слов’ян", що викликало обурення в багатьох поляків і українців міста.
Мешканці Станиславова купували й львівські календарі, які продавалися по цілій Галичині. В них містилася інформація про різні галицькі міста, зокрема й про Станиславів. Львівський календар "Галичанин" у 1867 році опублікував інформацію про станиславівську промисловість і торгівлю й повідомив, що в Станиславівському повіті тоді проживав 65 201 мешканець, було 2 великих міста, 2 містечка і 62 села.
Жінки Галичини користувалися дамським календарем "Ранкова зоря", який, крім звичайної для календаря інформації, містив поради щодо гігієни, краси й ведення домашнього господарства. Пропонувалися й календарі від благодійних товариств, кошти з продажу яких ішли на розвиток освіти та інші доброчинні цілі.
Олена БУЧИК |
