Станиславівські скандали - 10 Липня 2014 - НСКУ: Івано-Франківська обласна організація
Неділя, 2016-12-04, 6:13 PM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Липень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
 
Архів новин
Головна » 2014 » Липень » 10 » Станиславівські скандали
5:07 PM
Станиславівські скандали

«То скандал!» – цю фразу наші прабабусі вимовляли нечасто, адже життя в Станиславові на початку ХХ ст. протікало спокійно й розмірено. Нечисленні скандальні випадки пліткарі жваво обговорювали й «смакували» місяцями. Якими ж вони були – затишні провінційні скандальчики?

Зірване весілля
«Кур’єр Станиславівський» за 13 липня 1902 р. повідомляє про скандал на весіллі, тактовно не називаючи імен молодят. В суботу пополудні на вулиці Казимирівській (нині вул. Гетьмана Мазепи) в будинку одного заможного містянина зібралося чимало гостей з нагоди одруження його дочки. Прийшли вже всі запрошені, й весільний почет був готовий вирушити до місця вінчання. Аж раптом наречений поставив «питання ребром»: почав вимагати від майбутнього тестя негайно віддати йому всю суму грошей, яку він обіцяв виділити доньці на посаг. Всі вмовляння та апелювання до совісті й здорового глузду не мали жодного результату: горе-наречений був невблаганний. Інакше, наполягав він, не буде ніякого весілля. Розчарований батько зрозумів, що молодик дбав лише про свій добробут, а не про щастя його доньки, і прийняв єдино вірне рішення. Він відправив нахабу ні з чим. Перед гостями ж довелося вибачатися й пояснювати, що весілля відміняється. Запрошені, що сподівалися на весільний бенкет, розійшлися, впіймавши облизня, а горе-наречений поплатився за свою жадність.

Крадій-ловелас
Ян Шашкевич, возний (тобто дрібний службовець) філії Іпотечного банку в Станиславові (сучасна вул. Незалежності, 19), 31 жовтня 1901 р. отримав доручення віднести на пошту грошовий переказ на величезну суму 7000 корон. Сфальшувавши квитанцію, він привласнив собі гроші, а потім звернувся до свого керівництва з проханням надати йому дводенну відпустку. Мовляв, до нього приїхала коханка, яка стверджує, що народила від нього дитину, і йому потрібно владнати з нею стосунки. Через два дні після цього до банку звернувся клієнт, який чекав на переказ семи тисяч корон, але так і не отримав його, хоч йому й було повідомлено, що гроші відправлено. Це відкрило керівництву банку очі. В Станиславові від Шашкевича не лишилося й сліду, тож банк звернувся до поліції. Тодішній інспектор поліції Войтасевич ревно кинувся на пошуки шахрая, проте знайшла його все ж львівська поліція. І не живого, а мертвого. У львівському готелі покінчив життя самогубством 26-річний молодик, який і виявився Шашкевичем. В передсмертному листі самогубця пояснював, що хотів утекти, але йому не дозволила совість. Частину вкрадених грошей поліція знайшла в кишенях одягу померлого, але основну суму крадій приховав за допомогою своєї матері та сестри. Проте інспектор Войтасевич їх швидко викрив і віддав під суд за співучасть у злочині. Гроші ж знов повернулися до банку.

Трагедія у кав’ярні
В кав’ярні «Габсбург» (знаходилася за сучасною адресою вул. Січових стрільців, 18, тобто у будинку, що завалився) стався прикрий випадок, який набув величезного розголосу у всьому місті. Адже й сам заклад був дуже популярним у Станиславові. Тодішній власник кав’ярні пан Тюркель звинуватив свою касирку Луїзу, що та 24 липня 1900 р. навмисне посадила його чотирирічну донечку в посудину з гарячим розчином лугу. Нещасна дитина отримала важкі опіки й мало не загинула. Касирка виправдовувалася, що просто бавилася з дівчинкою і посадила її до посудини, думаючи, що там лише тепла вода. Проте виникла підозра, що касирка таким чином намагалася зробити прикрість своєму шефові чи за щось йому помститися. Тож винуватицю трагедії було ув’язнено, а справу передано до суду.

Страйк перевізників
Недавній страйк водіїв маршруток викликав неабиякий скандал у нашому місті. Проте виявляється, проблеми з перевізниками мешканці міста мали й у далекому 1901-му році. В липні 1901 р. магістрат Станиславова визначив кілька нових місць для стоянки фіакрів – тодішнього громадського транспорту. Очевидно, перевізникам нові місця видалися невигідними, тож 10 липня 1901 р. вони оголосили страйк. Тодішні водії виявилися значно милосерднішими, ніж сучасні – страйк тривав лише до полудня. При цьому жоден фіакр не виїхав ані до міста, ані до потягів зустрічати прибулих. Магістрат прислухався до вимог власників транспорту і скасував свою постанову. Фіакри виїхали на свої звичні стоянки. Проте газета «Кур’єр Станиславівський» зауважує, що нові місця стоянки, визначені магістратом, аж ніяк не вплинули б на заробітки водіїв фіакрів. Зниження їхніх заробітків спричиняло постійне зростання кількості фіакрів, яких у місті було явно забагато. Крім того, транспорт був у жалюгідному стані. Фіакри були такі обшарпані й брудні, що потенційні пасажири воліли краще пройтися пішки, ніж трястися у незатишній халабуді. Залишається лише з сумом констатувати: минуло більше ста років, а проблема громадського транспорту в нашому місті актуальна й досі.

Жертва самоспалення
20 серпня 1902 р. з помешкання станиславівського лікаря Розенбаума вибігла його служниця  Тетяна Мартинюк. Бідолашна дівчина нагадувала живий факел – була вся у вогні. На крики вибіг сусід Розенбаума і збив вогонь великим шматком тканини. На жаль, на дівчині вже встиг згоріти одяг, а її шкіра перетворилася на суцільний опік. У важких муках вона померла в лікарні. Ходили чутки, що ця трагедія зовсім не була нещасливим випадком, спричиненим необережним поводженням з гасом. Подейкували, що дівчина навмисне підпалила себе через нещасливе кохання.

Підступний адвокат
Станиславівський адвокат пан Євстахій Борецький забув про те, що він повинен стояти на сторожі права й законності і вдався до непорядної оборудки. В 1900 р., домовившись із селянином з Ворохти про покупку земельної ділянки, він непомітно вписав до контракту, що купує за ту ж ціну дві ділянки замість однієї. Користуючись необізнаністю й довірливістю селянина, адвокат таким чином незаконно заволодів двома земельними наділами. Коли шахрайство було викрито, зчинився страшний скандал. Горе-адвоката було ув’язнено на два місяці. Справа дійшла навіть до найвищого карного суду у Відні. Колегія адвокатів викреслила шахрая зі списків своїх членів, а університет у Львові, де навчався Борецький, позбавив його звання доктора права й відібрав диплом. Що ж, очевидно, винуватець отримав заслужену кару. Адже той, хто обманює, не має права виступати представником закону й справедливості.

Жертва цирку
В липні 1902 р. з гастролями їздив популярний цирк «Генрі». В Перемишлі власники цирку загітували на роботу Антонія Ацеданського – 12-річного мешканця Перемишля. Спочатку вони ставилися до хлопчика дуже ласкаво й приязно, але чим більше циркова трупа віддалялася від рідного міста дитини, тим суворішим ставало поводження. Дійшло до того, що бідолашного хлопчика почали нещадно бити і всіляко з нього знущатися. Не витримавши такого ставлення, дитина втекла з Коломиї, де тоді знаходилася циркова трупа, до Станиславова. Жителі міста були щиро вражені історією маленького втікача. Станиславівські гімназисти почали збір коштів на квиток для хлопчика, щоб він міг поїхати додому. До акції порятунку долучилася навіть популярна у ті часи газета «Кур’єр Станиславівський». Редакція власним коштом придбала жертві цирку квиток на потяг до Перемишля. А гроші, зібрані гімназистами, було вирішено дати хлопчику з собою у дорогу. На жаль, циркове чи театральне життя не завжди таке яскраве й веселе, як видається на перший погляд. Інколи за його лаштунками ховаються досить неприємні таємниці, в чому й переконалася юна «жертва цирку».

Проблемні купання
Теплого вечора в липні 1900 р. дві шляхетні станиславівські пані купалися в ріці поблизу Хриплина. Офіцери кавалерії, що їхали повз ріку на конях, зупинилися й почали досить неґречно споглядати дам, ще й роблячи при цьому різноманітні нетактовні зауваження. Ображені жінки зчинили страшний ґвалт, і їх цілком підтримали жителі міста. Містяни подали прохання до коменданта й магістрату, щоб вони вжили заходів, аби такі прикрі випадки більше не траплялися. Вимагалося не лише якимось чином загородити, а й визначити на обох Бистрицях місця для купання окремо для жінок і чоловіків. Сучасній людині подібна проблема видасться «мухою, з якої роблять слона», але сто років тому етичні норми були зовсім іншими, тож цей скандал викликав значний резонанс. Часи міняються, а з ними змінюються й скандальні історії.

Олена БУЧИК


Переглядів: 183 | Додав: Dnister
Пошук на сторінці
 
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 

Наші друзі



Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 14. Автор, збір і систематизація матеріалів - мгр. історії А.Чемеринський. 
Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації історії рідного краю
Copyright MyCorp © 2016