Вівторок, 2019-10-15, 2:17 AM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Січень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
 
Архів новин
Головна » 2014 » Січень » 30 » Тарас Шевченко і Прикарпаття. З історії вшанування - IV
9:57 PM
Тарас Шевченко і Прикарпаття. З історії вшанування - IV
За інтелігенцією йшли довгі ряди міщан зі Станиславова і Княгинина з прапорами, а дальше — Соколи, Січи з сіл зі своїми прапорами, між ними — в козацьких строях січова музика з Вовчинця.
Похід закінчився перед домом Українського «Сокола» відслоненням погруддя і пам’яткової таблиці Тараса Шевченка роботи артиста різьбяра Кузьнєвича зі Львова.
По промові посла Л. Бачинського і відспіванню гимну «Ще не вмерла Україна» розійшлися усі, щоби знова зібратись в театральній салі на академію, а після — на представлення...
Так, на академії, як і на представленню п’єси «За батька», було так багато осіб, що саля не могла всіх помістити». (Діло. — 1914. — 5 квіт.).
9 і 10 березня 1914 р. урочисто відсвяткувала 100-ті роковини уродин Тараса Шевченка українська гімназія у Станиславові. В урочистостях взяли участь і деякі поляки з обох тутешніх польських гімназій та школи реальної. Вступне слово на обох концертах виголосив «абітурієнт» Дмитро Шумей, а підсумкову промову — професор  Ю. Чайківський. Музичні твори виконувалися під керівництвом професора І. Смолинського.
24 і 25 березня гімназисти взяли участь у загальноміському святкуванні в театрі ім. Монюшка та величавім поході, що закінчився відкриттям пам’ятної дошки.
14 березня святковий концерт підготували учениці школи сестер василіянок. З програми довідуємося, що вступне слово мала Гуківна. Хор виконував молитву Кониського-Лисенка, «Рідну мову» Воробкевича, учениці декламували твори Т. Шевченка «Якби мені, мамо, намисто», «Не принесла почта з України» (уч. I кл. Мішкевич), «Причинна» (декламувала у супроводі хору Кобилянська), «Кавказ» (Навроцька). Сестра Посіка виконала сольні номери Шевченка—Лисенка «На городі коло броду», «Ой одна я, одна». Заключне слово виголосив професор А. де Андрухов.
В 1914 р. у Станиславівській семінарії сестер василіянок (тепер вул. Василіянок, 17) був і неприємний випадок, коли москвофільськи налаштовані черниці заборонили своїм ученицям святкувати столітній ювілей Кобзаря, поздирали з вікон шевченківські наліпки (портрети поета, які за власні кошти закупили семінаристки і за тодішнім звичаєм поналіплювали на вікна школи). На знак протесту проти зневаги Шевченка дівчата оголосили страйк і покинули семінарію.
29 березня свято відбулося в Галичі за участю хору станиславівського «Бояна» під керівництвом і. Смолинського. Газета «Діло» про це писала так: «Концерт... устроєний 29 марта с. р. українськими товариствами в Галичі випав прегарно. Особливо піднести належить фортепіанове сольо, виконане піяністкою п. Гузаревою. Вибрані нею прегарні партиї з Шопена та Венявського при чудовім, повнім експресиї виконанню викликали бурю оплесків. Продукції мішаних і мужеських хорів «Станиславівського Бояна» під проводом Вп. Смолинського могли вдоволити хочби і столичну вибагливу публіку; особливо гарно відспівано «Заповіт». Святочне вступне слово виголосив посол д-р Л. Бачинський , а відчит про Шевченка як поета, громадянина — Вп. проф. М. Лепкий. Гарне тенорове сольо Вп. Бобика та декламація Вп. Комановського доповнювали програми. Відспіванням гимну «Ще не вмерла» закінчено.
Потім у залі Сокола відбувся концерт, на якому вступне слово виголосив отець В. Стефанович. Декламували вірші Шевченка П. Побігущий, учениця зі Старих Кут та співав мішаний хор. Найкраще виступив дитячий хор з Кобак під керівництвом вчителя Дашконта. (Діло. — 1914. — Ч. 84 -С. 6.).
Впродовж лютого—липня 1914 р. аналогічні шевченківські літературно-мистецькі урочистості відбувалися в усіх містечках і в багатьох селах краю. Ще 30 січня виступали діти с. Ганнусівки під керівництвом учительки іванни Блажкевич. 26 лютого відсвяткували в Суботові заходами директора школи івана Блажкевича та священика М. Юрика; 9 березня — у Майдані Середньому, 15 березня — в Кнігиничах, 29 березня — у Букачівцях, 20 квітня — у Кобаках, 25-го — у Чагрові, 26-го — в Тюдові, Нижньому Березові, Порогах, у травні — в Торговиці Горішній(5), Добринові (10), Орельці (16), Єзуполі. Путятинцях (17), Гошеві (26), 1 червня — у Солотвині, 2 липня — у Жукові. Шевченківські маніфестації дорослих і учнівської молоді проходили під знаком боротьби за соціальне і національне визволення.
Незважаючи на штучний політичний кордон по ріці Збруч, чимало галичан під впливом творів Т. Шевченка підтримували найтісніші взаємини з передовими діячами Наддніпрянської України. Окремі з них спеціально їздили до Києва і Канева, щоб поклонитися могилі Кобзаря. В різні часи в Києві побували І. Франко (1885—1886; 1909), О. Терлецький (1874), Н. Кобринська (1899), художник М. Сосенко, родом із с. Порогів Богородчанського району (1913) та інші діячі культури. 21 березня 1903 р. до Канева з Києва прибув пароплавом В. Стефаник, щоб поклонитися могилі Шевченка. В листі до О. Гаморак він писав, що захоплений Наддніпрянською Україною, краєвидами, що відкрилися йому з Тарасової гори: «Осе ж і місце, звідки я поклонився всій Україні».
У 1910 р. відвідала шевченківські місця в Києві і Каневі учителька з гуцульського села Бабина Косівського повіту Марійка Тим’яківна (1880—1969). У листі до неї її товаришка Ольга писала: «Завидую Вам, що можете оглядати місця, дорогі кожному українському серцю. Тішусь, що скоро оглянете все, приїдете і нам розкажете». У шевченківських краях побував і її брат Володимир Тим’як, який надсилав сестрі в Бабин поштові картки з краєвидами Канева та могили Шевченка (листопад 1910 р.).
У серпні 1913 р. в Київ на виставку народних промислів прибуло більше 20 галичан, серед них — етнограф, учитель Львівської гімназії В. Шухевич, родом із с. Тишківців, адвокат, діяч радикальної партії; М. Лагодинський із Делятина та його помічник М. Козоріс, родом із Калуша, пізніше відомий український письменник, та інші. Учасник подорожі учитель Григорій Тимощук, родом із с. Глушкова на Городенківщині, у спогадах писав, що вони оглянули пам’ятники Києва в супроводі Шухевича, який знав місто, бо був у ньому неодноразово в гостях у М. Лисенка, а потім «нас, кілька учителів, зробило прогулку пароходом до Канева на могилу Шевченка. 16 серпня оглянули могилу і вписалися в книгу, що була в кімнаті сторожа, де висів портрет Т. Шевченка».
У липні 1914 р. на екскурсію до Києва і Канева з Рогатина приїхав учитель Гевко і 6 учнів гімназії.
(Далі буде.)
Петро Арсенич

Переглядів: 352 | Додав: Dnister







Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 19. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю.
Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах.

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Copyright MyCorp © 2019