За якихось 500-600 метрів від околиці лісу, в урочищі Долішні Лази, що поблизу Дзвиняча, на полянці посеред вічно зелених смерічок і білокорих беріз стоїть капличка і хрест.А на високому беріжку під ними - відновлена повстанська криївка. Це священне місце нагадує нам, нині сущим, і нагадуватиме майбутнім поколінням про одну з героїчних сторінок національно - визвольни змагань 40-50-их років минулого століття. Саме тут загинув референт пропаганди крайового проводу ОУН Карпатського краю, повстанський поет і публіцист, редактор журналу УПА "Чорний ліс", член Української Головної визвольної ради Михайло Дяченко (організаційне псевдо Гомін, літературне - Марко Боєслав). До останнього свого подиху він залишився вірним сином і мужнім воїном матері - України.

Вранці 22 лютого 1952 року енкавеесівці за наведенням свого сексота оточили криївку, в якій зимував і працював Марко Боєслав. Зав'язався короткочасний бій. Провідник разом із друкаркою Мартою Свідрук поспіхом палили важливі документи, а інші повстанці почали відстрілюватися. У їхній лісовий сховок полетіли гранати...На місце загибелі упівців прийшли минулої неділі дзвинячани, прибули представники районного Братства ОУН-УПА, вертерани Надвірнянської станиці ОУН-УПА, жителі с. Гвізд Надвірнянського району, активісти Богородчанської та Надвірнянської районних організацій ВО "Свобода", аби низько схилити голови перед світлою пам'яттю, які поклали свої молоді життя на вівтар боротьби за волю України за її незалежність і сьогоднішню нашу державність. Учасники віче пом'янули полеглих вдяним словом і спільною молитвою. Панахиду за убієнними повстанцями відслужили священики Дзвиняча і Гвозда Василь Козоріз та Іван Гедзик. Перед присутніми з полум'яними патріотичними промовами виступили депутат районної ради Тарас Конечний, голова районного Братства ОУН-УПА Дмитро Верхоляк, член Братства Юрій Попойлик, голова Надвірнянської районної організації ВО "Свобода" Михайло Іваночко, племінниця загиблої друкарки Мати Свідрук, гостя з Надвірнянщини Оксана Козак.

Організатором поминального заходу стали районне Братство ОУН-УПА і районна організація товариства "Меморіал", вчителька Гутівської школи Марія Рудик, яка була ще й ведучою велелюдного віча.

Завершився захід повстанською ватрою. З яскравими іскорками злітали в піднебесну вись призабуті пісні про трагічну боротьбу нашого народу за волю і свободу. Здавалось ,не тільки люди, а й принишклий зимовий ліс схилялися в пошані перед героями. Перед живими і загиблими. Хоча відчувалося: невинно убієнні - і нині поруч з нами, учасниками поминального віча. Вони житимуть у наших серцях, до поки ми пам'ятаємо про них.

* за інформацією Богородчанської РДА