Довго не наважувалася писати про татових старших братів Ярослава і Мирона Василиків, які загинули в далеких 1940-х роках. Видавалося, що нескромно, та і родинні історії й переживання не хотілося виставляти назагал. Але обірване в такому молодому віці їхнє життя –подвиг (хоч, впевнена, таких гучних слів вони не любили), який не маємо права забувати, адже кожна така історія – маленький крок до Української державності. Для мене Ярослав і Мирон, яких ніколи не бачила, – це розповіді тата про їхні веселі дитячі пригоди, це давні знимки, на яких вони втрьох – усміхнені й дружні, а також маленькі дитячі в’язані рукавички Ярослава, які бабця зберігала в шкатулці й часом діставала, показуючи нам, внучкам. А ще, вона не дозволяла вписувати імена своїх старших синів на заупокійну Службу Божу – вірила, що живі.

На свято Покрови відзначили й 81-річницю створення Української Повстанської армії.
Бійці УПА відстоювали незалежність України навіть після закінчення Другої світової війни – вони не хотіли коритися окупаційні радянській владі.
На сьогодні учасників тих подій знайти вже доволі складно, та свідки боротьби повстанців ще живуть у наших містах і селах.
Журналісти НТК віднайшли і поспілкувались з Анною Тафійчук із Великого Ключева.
Оселя її батьків чимало років була прихистком для багатьох місцевих воїнів УПА. 

Івано-Франківська міська рада звернулася до Верховної Ради України щодо визнання Дивізії "Галичина" учасниками національно-визвольної боротьби.

Текст звернення:

Події довкола майже сторічного ветерана Дивізії "Галичина" Ярослава Гунька, якого було запрошено у канадський парламент і вшановано як "того, хто воював проти росіян", а згодом ганебно зацьковано, вимагають від нас українців чіткої та рішучої реакції.