Неділя, 04.12.2022, 05:02:25

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Лютий 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
232425262728
 
Архів новин
Головна » 2015 » Лютий » 3 » Церква Різдва Христового в Галичі. До 25-ої річниці повернення до УГКЦ. ч. 1
19:04:31
Церква Різдва Христового в Галичі. До 25-ої річниці повернення до УГКЦ. ч. 1

10 лютого 2015 року церква Різдва Христового у місті над Дністром відзначатиме 25-ліття повернення у лоно Української Греко-Католицької Церкви. З нагоди ювілею відбудеться Свята Літургія за участю високоповажних гостей. Галич святкуватиме День відродження храму. 
Чимало галичан пам’ятають той урочистий день, адже були безпосередніми учасниками цієї історичної події. Українська Греко-Католицька Церква — одна із двадцяти двох самоуправних Східних Католицьких Церков, які знаходяться у повній єдності з Апостольським Престолом. За кількістю своїх вірних (понад 5,5 млн ) вона є найбільшою у світі з усіх Східних Церков у католицькій спільноті, відповідно другою після Латинської Церкви і однією з найвпливовіших релігійних інституцій у сучасній Україні.
Маючи безперервну ієрархічну спадкоємність від часу офіційного Хрещення Руси-України та становлення на її території церковної структури, УГКЦ відігравала консолідуючу роль в українському суспільстві. Оскільки греко-католицька церква була національною за суттю і виступала духовним натхненником українського народу у визвольних змаганнях, вона становила потенційно значну небезпеку, тому і стала об’єктом особливої уваги відповідних владних структур, а зрештою – брутального насильства. Тоталітарний режим влаштував широкомасштабний наступ на УГКЦ і фальсифікував  «самоліквідацію» Церкви. А щоб надати актові правового оформлення, влада підготувала і провела 8-10 березня 1946 р. у місті Львові так званий Собор Греко-Католицької Церкви, який прийняв рішення «скасувати постанови уніатського Брестського собору 1596 року, ліквідувати унію, анулювати залежність від Рима і повернутись до нашої батьківської Святої Православної віри і до Рускої Православної Церкви». 
Храми Західної України переходять під юрисдикцію Московського Патріархату.Такий хід подій змусив свідомих душпастирів УГКЦ, з метою збереження прадідівської віри та національної церкви, проводити релігійну діяльність в умовах конспірації, попри все перемогти наявні перешкоди й довести брехливість твердження патріарха російської православної церкви Пімена про «тотальне знищення УКЦ і тріумф РПЦ». А нелегальна діяльність греко-католиків переконливо доводила неспроможність комуністичної влади остаточно покінчити з небажаною конфесією.

Відчула на собі більшовицькі гоніння й церква Різдва Христового у місті Галичі, яка  знаходилася в лоні УГКЦ. Свого часу нею опікувався Митрополит Галицький Михаїл Левицький, який взяв на себе всі витрати з ремонту храму у 1825 році, здійсненого з ініціативи пароха Корнила Левицького.  
А у 1906 році при канонічній візитації до Галича храм освятив Митрополит Андрей Шептицький. Та після Львіського собору рука Москви поклала свій відбиток на долі храму, передавши його Московському Патріархату і позбавивши греко-католицьку громаду святині.Суспільний рух за відновлення діяльності Української Греко-Католицької Церкви став історичною складовою національно-визвольного руху кінця 80-х — початку 90-х років.  Сорок чотири роки вона перебувала у підпіллі після насильницької ліквідації. 
Радянська компартійна преса намагалися сформувати спотворений образ УГКЦ, залякуючи віруючих латинізацією та денаціоналізацією. Могутній комуністичний пропагандистський апарат і промосковська церква здійснювали широкомасштабний ідеологічний тиск на віруючих українців. Тоталітарно-атеїстична система намагалася викорінювати релігійність населення західних областей, жорстоко боролася з греко-католицькою церквою, яка віками була оплотом національної свідомості. УГКЦ мала виняткову життєздатність, а її духовенство й вірні — незламну віру у відновлення батьківської церкви. З кожним роком, попри намагання влади зупинити процес відродження національної за суттю релігійної інституції, рух за легалiзацiю та реабiлiтацiю УГКЦ зростав, стаючи не лише масовішим, але й вiдкритішим. І врешті-решт набув таких значних масштабів, що зумів досягти своєї головної мети. 
Заява про реєстрацію релігійних громад греко-католиків, зроблена Радою в справах релігій при Раді Міністрів УРСР 30 листопада 1989 року, означала відновлення історичної справедливості. Українська Греко-Католицька Церква отримала  можливість  офіційного  відновлення  своїх  структур та передачі конфіскованого після псевдособору 1946 року майна. 
«Не стояли осторонь цих історичних подій і галичани, лояльно налаштовані до греко-католицької церкви, - згадує член першої двадцятки УГКЦ пані Марія Чемеринська, мешканка м. Галича (Заріка).  – Напередодні 1990 року в церкві Різдва Христового священик, на той час Московського Патріархату, о. Юрій провів збори парафіян у світлі подій, що відбувалися навколо УГКЦ. Саме там я побачила, що серед присутніх є багато прихильників греко-католицької церкви. Я звернулася до отця Юрія з питанням: «Що треба зробити для того, щоб в Галичі діяла греко-католицька церква?». На що о. Юрій відповів: «Ми нічого не знаємо, у нас є наша православна церква, і нам іншої не треба».«Однак, люди почали складати списки прихильників УГКЦ. Я ж подумала, що самі  собою списки нічого не вирішать, а тому наступного дня з таким же питанням звернулась до відділу у справах релігії райвиконкому.
 Там мені пояснили, що потрібно зробити для  реєстрації громади УГКЦ і дали відповідні документи для заповнення». На 14 січня 1990 року було призначено голосування щодо визначення  конфесії, яка буде у церкві Різдва Хрестового. Голосування відбувалося в Народному домі міста Галича в присутності представників райкому компартії, райвиконкому і міської ради. На сцені стояли три скриньки з написами: «За руску православна церкву», «За автокефальну православну церкву» і «За греко-католицьку церкву». 
Після обов’язкової реєстрації   учасники  голосування отримували бюлетені і опускали їх у відповідну скриньку.За  підрахунками голосів було встановлено, що проголосували наступним чином:- «За руску православну церкву» – 3 голоси;- «За автокефальну православну церкву» – 26 голосів; - «За греко - католицьку церкву» – 740 голосів.Долю церкви було вирішено більшістю голосів. 
Та, коли довелося передавати майно громаді, православні парафіяни почали чинити спротив. На дверях храму повісили свій замок, викликали комісію з м.Івано-Франківська, потім - з Києва, скликали священиків і прихильників зі всього району. Та вдіяти вже нічого не могли. Всі документи були оформлені правильно і вчасно відповідно до тогочасного законодавства. 
Зрештою, було відновлено історичну справедливість: церкву Різдва Христового передано греко-католицькій громаді. 10 лютого 1990 року урочисте освячення храму здійснив єпископ Павло Василик. 
Процес відновлення історичної справедливості був невідворотним. І вже 14 квітня жителі Галича зустрічали після повернення на Україну високого гостя кардинала Мирослава Любачівського. Релігійні громади гуртувалися навколо Української Греко-Католицької Церкви. 
Рішенням виконкому Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 15.10.1991 року №186 у власність релігійних громад УГКЦ  району поверталися культові споруди і майно. Українська Греко-Католицька Церква відроджувалася. На теренах району велично поставали нові храми, відновлювали свою роботу недільні школи. Після гонінь і переслідувань це був період величного піднесення.
8 лютого 2015 року об 11 годині в церкві Різдва Христового відбудеться Архиєрейська Служба Божа, яку очолить Архиєпископ і Митрополит Івано-Франківський УГКЦ Володимир Війтишин за участю священиків та парафіян, які брали участь у історичних подіях 1990 року. 
10 лютого о 10:00 год. в конференц-залі Національного заповідника «Давній Галич» відбудуться релігійні читання з нагоди 25-річчя повернення церкви Різдва Христового греко-католицькій громаді.
Автор висловлює вдячність пані Марії Чемеринській та сотруднику церкви Різдва Христового м. Галича  отцю Володимиру Кузюку за сприяння в підготовці матеріалу.

Ярослав ПОТАШНИК


Переглядів: 768 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 22. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2022