Субота, 2019-09-21, 8:06 AM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Квітень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
 
Архів новин
Головна » 2013 » Квітень » 19 » Деякі замітки з минулого …дивують своєю свіжістю і актуальністю
2:09 PM
Деякі замітки з минулого …дивують своєю свіжістю і актуальністю
Чи хотілося вам коли-небудь повернутися на століття назад, дізнатися, що бентежило, інтригувало чи забавляло наших прадідів та прабабусь? Зробити це легко, бо аби збагнути, як жили люди десять, двадцять, тридцять, сто років тому, зовсім не обов'язково штудіювати підручники з історії. Часом достатньо полистати підшивки старих газет. Тим паче, що не зважаючи на тривалий термін, деякі замітки з минулого дивують своєю свіжістю і актуальністю. 
Щодо, власне, станіславської преси, то перші друковані видання на території сучасного Івано-Франківська побачили світ у середині ХІХ ст. У першій третині ХХ століття, тобто приблизно сто років тому, особливого  вибору у пресі станіславівці не мали: газет у місті в різний час було від одного до трьох-чотирьох видань, адже особливістю тодішніх  «таблоїдів» було те, що виходили вони, як правило, неперіодично, часто протягом дуже короткого проміжку часу. 
Найпопулярнішою міською газетою, що друкувалася у місті на початку ХХ століття, є «Кур'єр Станіславівський» («Kurier Stanislawowski»), який видавався польською мовою.  До того ж це єдине періодичне видання того часу, що збереглося сьогодні в обласному архіві. Саме його підшивку й переглядатиме «ЗК» у новій рубриці, присвяченій новинам столітньої давності. 

2 квітня 1911 року
Шкільний страйк  в Станіславові
«В суботу, 25 березня, стараннями Спілки друзів шкільної молоді в залі міського клубу відбулися збори батьків, на яких обговорювали питання, пов’язані  з будинком,  в якому розташована друга польська гімназія. Тяганина навколо цього будинку добре знана для читача, оскільки про це ми багато писали і раніше. Отже, аби не повторюватися, представимо вам тільки рішення, яке було ухвалене на цьому зібранні. Звучить воно так:
«Виразити Львівській місцевій шкільній раді, а особливо референтові, обурення; не погоджуватися на розміщення ІІ польської гімназії у невідповідній будівлі, яку до цього часу орендувало казначейство у Станіславові; домагатися від Президії місцевої шкільної ради міста Львова, щоб та підготувала відповідні доку-менти до Міністерства  Освіти; у тому разі, якщо до кінця 1910/1911 шкільного року справа не буде оста-точно вирішена, оголосити загальний страйк усіх батьків, які не погоджуються, щоб їхні діти ходили до ІІ польської гімназії».
 * * *
Ймовірно, мова у статті йде про будинок №20 на вулиці Івана Мазепи, де протягом 1907-1939 років і розташовувалася друга польська гімназія ім. Ю. Пілсудського. Скоріш за все, це приміщення не задовольняло батьків тодішніх учнів лише тому, що було надто малим для навчального закладу.  Згодом, з відкриттям нових польських гімназій, яких у тридцяті роки в Станіславові налічувалося уже шість, проблему зняли, а обіцяного страйку, очевидно, так і не відбулося. 

9 квітня 1911 року
Постійний театр в Станіславові
«Час від часу у газетах з’являються публікації, що спонукають до створення в Станіславові постійного театру. У цих статтях люди, що знайомі зі справою лише поверхнево, стверджують, що театр у місті потрібен, але чи так це? Хоча число жителів Станіслава перевищує 60000 мешканців, однак аудиторія, що вчащає до театру, обме- жена… Будь-який глядач,  якщо хоча б раз на тиждень завітає до театру, значною мірою перевищить спланований сімейний  бюджет… А навіть якщо 150 людей витратять по 300 к. на кожну прем’єру, то за рік ця сума становитиме лише 60000 к. – стільки потрібно лише на утримання театру. Але ж залишається ще безліч інших витрат, а хто заплатить за них?».   
 * * * 
Саме про потребу та загалом про перспективи створення у Станіславові сталого театру розмірковує автор публікації. Схоже на те, що він налаштований досить категорично проти такої ідеї. Мабуть, більшість тодішніх чиновників також, адже постійний театр станіславівці отримали аж у 20-х роках ХХ століття – Український народний театр імені Івана Тобілевича.  Польський театр імені Олександра Фредри, що функціонував у місті з 1891 року у сучасному приміщенні обласної філармонії, своїми постановками глядачів балував досить неперіодично, багато артистів прибували лише на запрошення своїх місцевих колег. Статусу «постійного» театр не мав, до того ж, від самого створення у трупи були неабиякі фінансові труднощі. Сучасний обласний музично-драматичний театр започаткований у місті у 1939 році. 

Освіта без добробуту
«До сьогоднішнього дня вважалося святою і непорушною правдою те, що освіта і добробут є поняттями людяності та існують між собою в тісному зв’язку, адже саме завдяки освіті ми здобуваємо добробут. Але от як грім з ясного неба прозвучав голос посла сейму доктора Халбана, про те, що освіта без добробуту є для народу небезпечною, а може навіть і шкідливою. Ми занепокоїлися таким твердженням, оскільки воно руйнує підвалини нашого вчення, підриває повагу до шкільної влади, непокоїть всю інтелігенцію, бо з цього часу стало брехнею те, що вважалося правдою, яка не вимагає доказів».
* * *
Автор публікації, професор Павло Свідерський, у статті засуджує переконання Генріха Халбана (1870 – 1933) – польського невролога, психіатра, професора Львівського університету, який у цей період перебував на посаді парламентського посла (посла сеймового) від Галичини. Професор дотримувався доволі категоричних переконань щодо реформ у сфері освіти, по своїй природі був консерватором та час від часу дозволяв собі доволі різкі твердження з приводу тодішньої системи навчання, що ставала все прогресивнішою. Однак  недоліки  у вдачі не заважали Халбану бути блискучим лікарем, шанованим педагогом та досить вагомою фігурою у політикумі східної Польщі.

6 квітня 1911 року
Вибори до парламенту
«Вибори посла до парламенту з міста Станіславова (14 виборчий округ) відбудуться в понеділок, 19 червня, другий тур голосування відбудеться 26 червня. Також відбудеться вибір двох послів з 59 округу, що охоплює Станіславів, Обертин, Тлумач, Галич, Тисменицю та Богородчани… 
…Велике число виборців з різних кругів нашого міста доручили посольський мандат панові Едмундові Раухові зі Станіславова, котрий також буде висувати свою кандидатуру. Кандидатура п.Рауха на сьогоднішній день є єдиною, що може зібрати в нашому місті значну кількість виборців для того, щоб не дозволити пройти кандидату від сіоністів, про що в першу чергу ми повинні дбати».
* * * 
Сіоністи, про яких згадує у свої публікації автор, не хто інші, як галицькі євреї. Саме між євреями та поляками у 1911 році відбувалося виборче протистояння.  
Ще в 1900 році на общинних виборах між цими політичними силами розгорнулася неабияка сутичка. У політичному двобої тоді зійшлись два опоненти: вищезгаданий Едмунд Раух та кандидат від сіоністів Йозеф Зеліг Рубенштейн, однак вибори були скасовані у зв'язку з шахрайством. Главою громади не став жоден з них. 
На парламентських виборах в 1911 році ситуація майже повторилась: цього разу кандидатом від сіоністів був Гершон Зіффер, його суперником – поляк Едмунд Раух. Але у 1911 році «механізм» галицьких виборів спрацював на користь Рауха. Нині, як стверджують історики, є підстави вважати, що на виборах відбулися значні фальсифікації, однак тоді довести цього так і не змогли. 
 
30 квітня 1911 року 
Велика житлова криза
«Вперше за багато років у місті немає попиту на здачу приміщень в оренду. Нині багацько помешкань стоять порожні, в першу чергу це чотири- і п’ятикімнатні квартири… 
Саме спекуляція у цій сфері дала такі результати. Особи, що мали заощадження, почали перепродувати будинки або будувати їх на продаж. Люди легко отримували кредит – спокушалися на великі прибутки. Купували, продавали і будували будинки лише для того, щоб заробити кілька тисяч корон. Сьогодні закінчується квітень. Пройдімося вулицями міста – величезна кількість помешкань в нових і старих будинках є порожніми і нікому вони уже не потрібні. Цей стан речей нехай буде наукою для тих,  хто спекулює  земельними  ділянками і будинками; надалі вони не зможуть збагачуватися від здачі помешкань в оренду, насувається житлова криза». 
* * * 
1911-1912 роки в історії Станіславова – це період масштабної розбудови міста. У 1912 році було споруджено перший 5-поверховий будинок, незабаром постав ще один,  а до 1939 року у місті налічувалося уже десять висоток.  Безліч житлових приміщень, що пустували у той період, спричинили суттєве зниження цін на нерухомість, в тому числі і вартості оренди. 
Вікторія ГАЙДУК 
Переклад з польської Надії СУДАК

Переглядів: 426 | Додав: Dnister







Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 19. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю.
Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах.

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Copyright MyCorp © 2019