Галич здавна мав притягальну силу. До нього приїжджали відомі письменники, художники, політичні діячі. Він був навіть у полі зору правителів сусідніх та віддалених країн. А все тому, що слава Галича, як важливого політичного, духовного та культурного центру, розносилася далеко за межі його володінь. Якщо усі ці імена зібрати в один перелік, то він буде вражаючим. Скажемо більше, це число може постійно зростати, бо історики час від часу вводять у науковий обіг усе нові і нові імена, життя чи перебування яких пов’язані з Галичем. Ось, до прикладу, хто міг до сьогодні сказати, був чи не був у Галичі відомий галицький композитор Денис Січинський? Відповідь на це питання знайдете у цій статті.

Денис Січиинський (2 жовтня 1865 р., Клювинці, тепер Гусятинський район, Тернопільська область — 26 травня 1909 р., Станиславів (тепер Івано-Франківськ)— видатний галицький композитор і хоровий диригент, перший професор музики у Галичині, музично-громадський діяч та педагог. В офіційній біографії цього талановитого митця згадки про його перебування в Галичі немає. Відомо, що у 1901-1902 рр. він проживав у с. Викторові, де давав приватні уроки дочці місцевого пароха о. Йосифа Домбчевського - Олександрі (її удома звали Лесею). Від цього села до Галича недалеко, то ж можна було припустити, що давня княжа столиця не могла залишатися поза його увагою, як мистця. Однак здогади історична наука не приймає, їй потрібні факти. І ми їх віднайшли, точніше поки що один.

Звісно, для цього ми підключили інтернет-ресурси. Як виявилось, у Відділі наукових досліджень музичних творів і фотодокументів Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів Львівської національної наукової бібліотеки України ім. B. Стефаника збереглася низка рукописних документів, адресованих Ярославові Ярославенку (справжнє прізвище - Ярослав Вінцковський (1880-1858)). Особливу увагу привертає та частина документів, що стосується долі творчої спадщини Дениса Січинського. Її почали збирати і упорядковувати уже після смерті композитора.

Згаданий Я. Ярославенко, який теж був композитором і диригентом, свого часу листувався з композитором Д. Січинським, підтримував його морально і матеріально. Після смерті останнього самотужки зібрав і передав НТШ його рукописні твори, долучивши 38 листів їх переписки. Також там знаходяться листи Я.Ярославенка до близьких Д.Січинського, у яких могли зберігатися рукописи знаменитого композитора. Адже на той час творча спадщина Д.Січинського була дуже розпорошена.

Нашу увагу привернув один лист Я. Ярославенка до Ольчи Січинської, дружини священика із с. Радча, що біля Станиславова. Отець Емануїл Січинський (1869-1924) був двоюрідним братом композитора. До Радчі Д. Січинський навідувався досить часто, деякий час там мешкав і, як зазвичай він робив у інших галицьких селах, заснував місцевий хор. Дім Січинських був надзвичайно музикальним, що, очевидно, притягувало Дениса. Емануїл грав на флейті, його жінка Ольга була піаністкою високого класу.

Так ось у згаданому листі їмость Ольга перелічує Я.Ярославенку адреси, де бував її родич і де можуть зберігатися якісь записи (в основному ноти) Д.Січинського. Наведемо уривок із листа: «Нині я Вам подам (правопис зберігаємо. – І.Д,) єще деякі адреси осіб, где пок[ійний] Денис перебував, а іменно: о.Стефанчук Павелче к[оло] Станіславова (отець був диригентом місцевого хору. – І.Д.), пенсионований Комісар скарбу Чорненький, Станіславів, ул[иця] Липова, о[тець] Борачок Яйківці к[оло] Жидачова, Директор Тисовецкий «Народна Торгівля, Станіславів, Лев Гузар, нотар Галича (виділення наше. - І.Д,), пані Гірнякова (з дому Домбчевска Леся) невідоме місце побуту» (тоді вона уже виїхала з чоловіком у м. Лейпціг. - І.Д.). Лист датований 16 червня 1909 року.

Як бачимо, цим повідомленням О. Січинська підтверджує перебування Дениса Січинського у місті Галичі. Це могло бути у той самий період на початку ХХ століття, коли він проживав у Викторові. Що його могло привести до родини Гузарів? По-перше, дружина нотаря Лева Гузара Вільгельміна мала музичну освіту, чудово грала на фортепіано. Тому молодий композитор міг з нею спілкуватися на музичні теми, а, можливо, вона щось виконувала і з його речей.

По-друге, знаючи меценатські потуги самого нотаря Галича, можемо припустити, що Л. Гузар міг допомагати Д.Січинському матеріально. Адже відомо, що останній мав богемну натуру, і не дуже переживав, де буде жити і що буде їсти. Тому і «скитався» від одних помешкань до инших. З листа, наведеного вище, досить добре видно, що тут названі адреси, де Січинський бував часто. Про один чи два приїзди О. Січинська не згадувала б. Тому сподіваємося, що в майбутньому ми про перебування Д. Січинського у Галичі дізнаємося щось більше. Чи мала місце переписка Я. Ярославенка з Гузарами відносно рукописів композитора, встановити, на жаль, не вдалося.

На закінчення хочемо коротко зупинитися на постаті Лесі (Олександри) Домбчинської, у яку був закоханий Д. Січинський, і розрив із якою (через батька священика) тяжко переживав. Її називають першою жінкою диригентом у Галичині і в цьому велика заслуга саме Д.Січинського. Після розлуки із ним О. Домбчевська вийшла заміж за доктора хімії Юліана Гірняка (1881 -1970) і, як було сказано вище, виїхала з ним до Німеччини. Проте, як свідчить инше, віднайдене нами джерело, вона пізніше повернулась до Львова, де і померла. Дітей у подружжя не було, але з наведеного вище листування стало відомо, що по вулиці Святого Антонія, №1, у Львові на другому поверсі мешкала сестра Олександри - Наталія Домбчевська.

Іван ДРАБЧУК.

PS. Уважно перечитавши запропоноване Якимом Гораком листування, ми звернули увагу на ще один цікавий момент. Лікар-ветеринар А.Бачинський писав із Бурштина, що у цьому місті проживала мачуха Д.Січинського Ванда Січинська, яка теж погодилась віддати усі рукописи композитора Я.Ярославенку. Вона працювала аквізитором (працівник страхової комапанії. – І.Д.) Краківського Товариства забезпечень.