Діонісій Дорожинський – один із славних уродженців Галича - 13 Лютого 2015 - НСКУ: Івано-Франківська обласна організація
Субота, 2016-12-03, 11:49 PM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Лютий 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
232425262728
 
Архів новин
Головна » 2015 » Лютий » 13 » Діонісій Дорожинський – один із славних уродженців Галича
2:45 PM
Діонісій Дорожинський – один із славних уродженців Галича

Кілька років тому у газеті «Галицьке слово» (див. часопис за 9 листопада 2012 року) була надрукована стаття Ігоря Коваля «Один із фундаторів Богословської академії у Львові». У ній йшлося про одного із славних уродженців м.Галича,  доктора Діонісія Дорожинського. Загалом інформація про нього є  відомою, а оскільки автор, судячи із назви статті, вирішив зупинити свою увагу на його львівському періоді, то окремі факти біографії Д.Дорожинського залишилися поза публікацією. 
Тому, зважаючи на ширше зацікавлення особою цього історичного діяча,  пропонуємо цікаві і до цього часу не висвітлені факти життя Д. Дорожинського та членів його родини.Діонісій Дорожинський (31 липня 1866, Галич — 2 липня 1930, Старий Мізунь) — священик Української Греко-Католицької Церкви, богослов, церковний і освітньо-культурний діяч. Походив із сім’ї Володислава й Марії, з роду Авдиковських.  У родині  малим його називали Денисом.  Початкову освіту здобув у Галичі, а середню - в академічній гімназії у Львові, де у 1885 р. з відзнакою склав іспит зрілості. Відтак, завершив богословські та філософські студії в  духовній семінарії Барбареум у Відні.
Після рукоположення на священика у 1891 став сотрудником Собору Святого Юрія. На початку ХХ ст. видавав «Богословський Вісник». Згодом був іменований на  катехита вчительської семінарії у Тернополі, де працював з 1901 по 1903 рр. Пізніше він повертається  до Львова. Там одержує посаду професора при Академічній гімназії, у якій провадив катехитичне навчання три роки.  
У 1906-1907 рр.  викладав пастирське богослов’я та догматику у Львівському університеті. Згодом він продовжив свою педагогічну працю у Другій, або так званій «німецькій» гімназії у Львові, де Д. Дорожинський викладав до 1922 року.  З 1920 р.  почав  також викладати церковне право у Львівській духовній семінарії, а згодом - й у Львівській богословській академії. Д. Дорожинський був одним із засновників Богословського шкільного товариства.
1 червня 1930 року о. Діонісія Дорожинського запропоновано номінувати надзвичайним професором канонічного права Львівської богословської академії на основі праці «Огляд джерел орієнтального церковного права». Його перу належить також   й інші праці із канонічного права, підручники, наприклад, «Етика» тощо. 
Д. Дорожинський був також істориком церкви, відома його праця «Історії унії нашої греко-католицької  церкви» (1895), «Начерк історії унії Руської Церкви з Римом» (1896) та ін.  Варто зауважити, що тема унії для Дорожинського була не тільки пов’язана з історичним минулим. 
Він і сам, можна сказати, був учасником унійних процесів на початку ХХ століття. Адже разом із Митрополитом Андреєм Шептицьким брав участь у  трьох Велеградських конгресах: І (24-27 липня1907 р.), II (31 липня-3 серпня 1909 р.) і III (27-29 липня 1911 р.). На них з’їжджалися представники слов’янських народів для обговорення спірних питань, щоби наблизити момент довгоочікуваного церковного об’єднання.
Аби допомогти батькам бути гідним прикладом чесного життя для своїх дітей, о. Діонісій Дорожинський  у 1908 році укладає книгу «Празничні картини греко-католицької церкви», призначену для сімейного читання. Ця книга під назвою «Празники церковного року»  була перевидана львівським видавництвом «Свічадо» у 2013 році. Налічує - майже 400 сторінок.
У Діонісія Дорожинського було  два  брати  - Арсеній та  Василь. Арсеній Дорожинський був викладачем гімназії м. Дембиця (Західна Галичина). Спочатку працював у Перемишлі ,звідки був переведений «на Мазури». Під час Першої світової війни був заарештований і засланий спочатку у Терезин, а пізніше - у Талергоф. Після звільнення повернувся у Дембицю, де і помер у 1924 році. Василь Дорожинський став адвокатом. Він народився 11.02.1874 року. Відомостей про нього мало. У 1903-1904 рр. працював суддею, а після виходу на пенсію відкрив свою адвокатську канцелярію із розслідування карних справ у м.Калуші (1914 р.). 
У документах є інформація про те, що він  мав москвофільські погляди, тому із початком Першої світової війни був заарештований. Однак, як військовозобов’язаний  був переданий військовій владі. Пізніше змушений був емігрувати до Стамбула, де й помер.Була у братів ще й сестра Олімпія,1873 р. н., дружина пароха с. Сихів Стрийського деканату Володимира Потучка. Однак вона дуже скоро померла (1899 р.), маючи всього 26 років.
Невідомою залишається і причина  його переїзду на парафію у с. Старий Мізунь Долинського деканату. Єдиним поясненням може бути те, що посаду у цій парафії  йому запропонував швагер о.Микола Білецький, який працював у сусідньому Пацикові (коло Вигоди), одночасно займаючи посаду Долинського декана.  І все ж не зрозуміло, чому такий поважний і шанований чоловік, доктор богослов’я, став простим завідателем сільської церкви Воздвиження Чесного Хреста. Відповідь на це запитання - справа часу. Щоправда, уже немолодому пароху  наприкінці 20-их –початку 30-их рр.. минулого століття допомагав отець-сотрудник Лев Крушельницький (1895 р.н.). У Мізуні о. Д. Дорожинський помер, похоронений на сільському цвинтарі. Могила збереглася до сьогодні.

Іван ДРАБЧУК, співробітник Національного заповідника «Давній Галич"


Переглядів: 149 | Додав: Dnister
Пошук на сторінці
 
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 

Наші друзі



Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 14. Автор, збір і систематизація матеріалів - мгр. історії А.Чемеринський. 
Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації історії рідного краю
Copyright MyCorp © 2016