Під такою назвою в Яремчі на території Карпатського національного природного парку відкрили перший в області унікальний парк-музей просто неба, де представлено точні міні-копії найвизначніших пам’яток архітектури і цікавинок Яремчанщини та Верховинщини. Це церква-корабель, залізниця з мостами-віадуками, обсерваторія на горі Піп-Івані, збудований без жодного цвяха ресторан «Гуцульщина», хата-рражда та ін. Проект втілили в життя ГО «Центр соціальних та ділових ініціатив» і Карпатський НПП.
За словами екскурсовода Андрія Василіва, який працює у парку-музею, ця туристична атракція передовсім має освітньо-пізнавальну функцію. Саме тут відвідувачі більше дізнаватимуться про історію, культуру, традиції, побут гуцулів. Оглянувши ті чи інші цікаві об’єкти в мініатюрі, довідавшись про їхню унікальність, відвідувачі зможуть податися до них і побачити їх наживо. «У парку-музею «Карпати в мініатюрі» представлено пам’ятками і цікавинками переважно всю туристичну Яремчанщину — розповів Андрій Василів. — Є частинка Верховинського району. У планах є представлення найцікавіших пам’яток всієї Гуцулії — Галицької, Буковинської, Закарпатської і Мармароської». За словами екскурсовода, всі мініатюри виконані у масштабі 1:25. Це точні копії, виготовлені з пластику. Їх створювала група архітекторів і дизайнерів з Києва. Андрій Василів розповів журналістові «Галичини» і про найцікавіші експонати в музеї мініатюр: «Це церква Святого пророка іллі в Дорі, тип якої в церковній архітектурі називають церква-корабель, бо має слугувати аналогією Ноєвого ковчега. Адже відповідно до церковного богослов’я, церква — це корабель, на якому ми всі пливемо по цьому житейському морі. Це не типова для Гуцульщини церква. Натомість церква у Ворохті — це класика сакрального мистецтва Гуцульщини. Тут простежуються два золоті правила щодо будівництва: в плані має хрест, а висота дорівнює довжині. В експозиції представлено костел Ворохти — справжню перлину сакрального мистецтва. Це найцікавіший, найкрасивіший і найменший костел на Гуцульщині. В його архітектурі переплетено два стилі — псевдоготичний і псевдороманський. Обсерваторія на горі Піп-Івані представлена в її первісному стані». А ще в музеї просто неба є залізниця з мостами-віадуками, один з яких Яремчанський, котрий свого часу був найвищим арковим мостом в Європі. Серед цікавинок — і Татарівський вокзал, збудований у стилі гуцульської сецесії. Тут і феномен гуцульської архітектури — хата-рражда або, як ще її називали, хата в брамах. Також в експозиції перлина Яремчі та всієї Гуцулії — збудований без жодного цвяха ресторан «Гуцульщина», проектований іваном Боднаруком з Косівщини, який свого часу закінчив Краківську академію мистецтв. 
Оглянувши міні-копії найвизначніших пам’яток архітектури Яремчанщини та Верховинщини, послухавши цікаву розповідь екскурсовода про їхню історію, спілкуємося з відвідувачами парку-музею, які завітали сюди з різних куточків України.  
Ірина Краснікова з Харкова поділилася враженнями після огляду експозиції: «Соромно говорити, але ми з родиною вперше приїхали в Західну Україну. Нині дуже задоволені, що відпочиваємо тут. Оглянувши в музеї міні-експонати, можу сказати одне: у мене незабутні враження, їх навіть важко передати словами. Також була дуже цікава екскурсія. Ми не знали про існування таких визначних пам’яток, про які сьогодні тут почули надзвичайно багато цікавого. Оглянувши ці міні-копії, ми запланували, які пам’ятки архітектури відвідаємо найближчими днями. Це незнайома для нас історія. Вона межує з Європою. Ми приємно здивовані».
За словами дочки ірини Краснікової, Валерії, яка долучилася до розмови, її вразили блискучі знання екскурсовода Андрія Василіва. А сама екскурсія в парку-музеї «Карпати в мініатюрі» дала харків’янам розуміння тих місць, де вони вже встигли побувати, а також вказала на ті пам’ятки, які варто відвідати. Туристи з Харкова переконані, що відтепер приїжджатимуть у Карпати частіше, аби докладніше ознайомитися з їх принадами. 
Гліб Пахаренко з Черкащини: «Коли я роздивився ці принади Карпат, послухав про їхню історію, то зрозумів, що приїжджатиму сюди за найменшої нагоди». 

Оксана ПРОЦЮК