У давні часи дівчатка і хлопчики навчалися в окремих школах, причому чоловічій освіті надавалося значно більшого значення.

Так, у 1784 році в Станиславові запрацювала Державна гімназія, де навчалися лише хлопці, і лише в 1869 році у місті відкрилась приватна жіноча школа-пансіон під керівництвом Меланії Домбровської. У 1877 році нарешті запрацювала державна жіноча семикласна школа імені королеви Ядвиги.

Коедукаційні навчальні заклади, тобто ті, де учні обох статей навчалися разом, почали з’являтися лише у міжвоєнний період. Батьки й педагоги вважали, що навчання дівчаток і хлопчиків у окремих школах допоможе запобігти їхньому передчасному моральному псуванню та появі у них недоречних думок. Але деяким навіть цього було замало.

У галицькій пресі другої половини ХІХ століття час від часу з’являлися дописи, автори яких вимагали, аби Крайова шкільна рада змінила час початку і закінчення занять так, щоб хлопчики не зустрічалися з дівчатами, які йдуть на заняття чи повертаються додому.

На думку авторки одного з таких дописів, «то річ просто неможлива, щоб ті юні очі споглядали дівчат, а дівчата дивилися на хлопців, бо вслід за цим запалають передчасно почуття, які щонайменше будуть заважати навчанню, а при недостатньому контролі можуть і виникнути якісь небезпечні стосунки. І про що лише думає Шкільна рада, ті поважні панове, які роками не помічають того, що погляд досвідченої матері зауважив відразу? Ви тільки подумайте, якщо сім років ті самі хлопці й дівчата  по кілька разів на день зустрічаються на вузьких тротуарах, то що з цього може вийти? А так легко було би цьому запобігти…»

Підготувала Олена БУЧИК