В ХІХ столітті до жінок, які не створили сім’ю, ставилися з упередженням і навіть із презирством, адже суспільство готувало жінці лише одну кар’єру – дружини і матері. Проте вже на початку ХХ століття такі погляди вважалися застарілими, пише Західний кур’єр.

«Професійна діяльність стає частиною життя все більшої кількості жінок, – читаємо у газеті «Кур’єр станиславівський» за березень 1905 року. – І той, хто стверджує, що справа жінки – це лише дім і сім’я, кидає камінь у город так званого жіночого руху, який все більше розвивається у різних країнах світу.

В цьому рухові багато дивного і перебільшеного, але йому все ж належить усіляке визнання і підтримка, бо він прагне забезпечити жінці моральну та матеріальну незалежність і знімає з жінки, яка не знайшла собі чоловіка, ганебне тавро старої панни.

Бо стара панна у смішному чи презирливому значенні – це жінка матеріально та морально залежна і несамостійна, яка є тягарем не лише для інших, а й для самої себе. Це найбільш нещаслива істота, бо нещасливою є кожна людина, яка не знайшла в житті свого покликання.

Звісно, ми так не можемо сказати про жінок, які мають перед собою чітку життєву мету, не шукають чужої допомоги чи співчуття, а самі створюють для себе відповідні матеріальні та соціальні умови. Таких жінок стає щораз більше, і в суспільстві ролі «сильної» і «слабкої» статі вже не є чітко вираженими. Проте в нашому провінційному суспільстві зникнення типу старої панни є питанням хіба що далекого майбутнього».

Підготувала Олена БУЧИК