«Визвольна місія у вересні 1939 року», «нове щасливе життя, принесене єдинокровними братами зі сходу» – так радянську окупацію Галичини подавала пропаганда. Насправді з приходом нової влади галичани і зокрема мешканці Станиславова зіткнулися з зовсім іншою драматичною реальністю.
Народна оцінка дій радянських функціонерів з’являлася за гарячими слідами та активно поширювалася серед місцевих жителів як чутки та анекдоти.
Так, у галицькому фольклорі побутувала оповідка про недоречне використання прибулими радянськими жінками нічних горщиків (ноцників).
Як згадували сучасники, «то така біднота приїхала в 1939-му році! Перепрошую, з ноцниками вони по молоко ходили. Знаєте, горщичок біленький був, порцеляновий, кришечкою закритий. А воно, бідне, не знало. То ж була темна маса. І то нема що дивуватися, бо їх так затиснули. Казали, що ліпше, ніж в Росії, ніде нема. Вони нічого не виділи! А як приїхали тут, то була для них Америка. Таке чув, що жінка прокурора, то принесла такий порцеляновий ноцник. Не знаю, чи то, може, люди брехали. що купила си і наклала туди смальцю».
Взагалі, галичани охоче кепкували над невіглаством та безпорадністю радянських офіцерів, їхніх жінок, чиновників, агітаторів та інших представників нової системи. Набув високої активності своєрідний стиль спілкування – так зване «ЄПП» («єдна пані повідала») або «ПП» («пошта пантофльова») – переповідання чуток з вулиці на кухні, серед своїх.
Підготувала Олена БУЧИК |