Мабуть, усі чули про японських воїнів-самураїв, серед яких було прийняте ритуальне самогубство «харакірі».
У жовтні 1911 року в Станиславові стався випадок, який трохи нагадував цей страшний звичай. 10 жовтня у місті відбулося зібрання греко-католицького духовенства, і серед запрошених був священник Павло Камінський. Перед зібранням він зайшов до цукерні, де у бесіді з іншими священниками нарікав на єпископа Григорія Хомишина, який начебто призначив його на погану посаду.
Після зборів Камінський вирушив прямісінько до палацу єпископа на вулиці Липовій (тепер вул. Шевченка). Біля єпископської резиденції стояли священники Яблонський і Дуткевич, які щойно вийшли від єпископа. Побачивши їх, Камінський заволав: «Вб’ю собаку – заріжу Хомишина! Ти знищив мої діти!». У руці він тримав кишенькового ножика.
Після нетривалої шарпанини зі священниками, що намагалися його затримати, Камінський ввірвався до зали для аудієнцій. Єпископ Хомишин, що якраз перебував у залі, від переляку і здивування завмер на місці. Потім до покою забігли лакей, камердинер, капрал поліції та отці Дуткевич і Яблонський. Останній похапцем провів єпископа у суміжну кімнату, де Хомишин зачинився на ключ. Побачивши, що єпископ сховався, Камінський заволав: «Як не Хомишина, то себе заріжу!» і встромив ножик собі у груди. Згодом пораненого відвезли до міського шпиталю, де йому надали медичну допомогу.
Лікарі констатували в Камінського сильний нервовий зрив, але загалом його було визнано осудним. Єпископ Хомишин публічно пробачив нападника й запевнив, що не буде наполягати на його покаранні.
Підготувала Олена БУЧИК |