Прихід гітлерівців до влади суттєво вплинув на правосуддя в Станиславові, яке з інституції охорони правопорядку перетворилося на каральний орган.

Переглядаючи судову хроніку тих часів, ми бачимо, що найпоширенішим засобом покарання за тодішньої влади був розстріл. Причому смертні вироки виносилися за правопорушення, які за Австрії чи Польщі каралися щонайбільше кількома місяцями тюрми.

Про це красномовно свідчить допис у провладній «Газеті львівській» за вересень 1941 року, який повідомляв про три смертні вироки, винесені в Станиславові.

Так, на розстріл було засуджено міського постерункового поліцейського Михайла Стефанківа за те, що він начебто неправомірно конфіскував у якоїсь жінки папку і 40 рублів готівкою. Цей злочин було вчинено під час виконання службових обов’язків, тому суд присудив поліцейського до вищої міри покарання.

Єврей Саломон Хастер, що мешкав у Станиславові на вул. Казимирівській, 28, був розстріляний за те, що, незважаючи на категоричну заборону, тримав у себе вдома радіоприймач, слухав антифашистські програми і ділився з іншими інформацією, отриманою з тих програм.

Третьою жертвою фашистського «правосуддя» став поліцейський Міхал Підлуський, який отримав 100 рублів від дружини одного ув’язненого поляка і мав передати їх її чоловікові, але чомусь цього не зробив.

Підготувала Олена БУЧИК