Вперше про Гуцульщину Леся Українка дізналася з розповідей дядька М. Драгоманова та своєї матері, письменниці Олени Пчілки. Ці діячі підтримували великі зв’язки з видатними людьми Галичини. На жаль, Олена Пчілка так і не побувала на Гуцульщині, хоч її постійно запрошував знайомий фольклорист М. Бучинський. Влітку 1875р. її брат, вчений М.Драгоманов, побував у селі Микуличин, там придбав різні гуцульські вироби, зокрема жіночі прикраси, які носили сестра і маленька Леся. Перші твори Лесі Українки були надруковані у галицьких журналах «Зоря» та «Дзвінок». А поему «Русалка» та три поезії поетеси опублікувала письменниця Наталія Кобринська (до речі, вона була організатором «Союзу Українок» у Галичині) в альманасі «Перший вінок», що виходив у Львові. Після цього між ними почалося листування і дружба. Леся Українка формувалася як поетеса під впливом Т.Шевченка, М.Драгоманова, І.Франка, М.Павлика. Згодом М.Павлик, уродженець міста Косова, став критиком і популяризатором її творів. Це він познайомив Лесю Українку з письменницею Ольгою Кобилянською. У 1901р. Леся Українка відвідує її на Буковині. Звідти через Кути і Косів приїжджає до Яворова, зупиняється у знатної родини Окуневських, яка мала постійні зв’язки з І. Франком та з їхньою родичкою Наталією Кобринською. З Яворова поетеса приїжджає до Криворівні, де зустрічається з Іваном Франком та відомим фольклористом В. Гнатюком. З Криворівні вирушає до Жаб’є (тепер Верховина), де цілий місяць проходить лікування у лісництві Букут у невеликому водолікувальному закладі. З Букута вона пише до батьків: «…І добре тут те, що куряви зовсім нема, бо нема вулиць, а стежки. І тільки всього одна проїжджа дорога, та й то по ній рідко хто їздить, бо тут людей мало, всього чотири домики у лісі…». Тут вона пише декілька поезій. До неї приїжджає І. Франко, який в Черемоші ловить форель, пригощає Лесю, співає галицькі пісні. Згодом Климент Квітка напише: «Перебування Лесі Українки в Карпатах було одним з найщасливіших моментів у її житті…». Поезії Лесі Українки несуть у собі великий оптимізм, активне ставлення до життя. І. Франко сказав: «Після Шевченкового «Поховайте та вставайте» Україна не чула такого сильного, гарячого і поетичного слова, як з уст цієї слабосилої, хворої дівчини». Лідія Скрентович, с. Залува |
