Нещодавно працівники Національного заповідника «Давній Галич» обстежили оборонні укріплення дитинця колишньої столиці Галицько-Волинської держави у с. Крилос. Марія Костик, Квітослава Тимус та Іван Драбчук пройшлися по давніх валах, зробили певні узагальнення, висунули свої припущення щодо можливого варіанту планування укріплень давньої столиці.
Треба сказати, що тема досліджень оборонних валів Галича у літературі ще не має достатнього висвітлення. Найбільше до цієї справи долучилися дослідники Лев Чачковський та Ярослав Хмілевський, які у 20-тих роках минулого століття обстежили, описали та зафіксували на картах і схемах цілу систему оборонних укріплень міста Галича ХІІ – ХІІІ століть. З того часу цю тему побічно піднімали у своїх дослідженнях й інші учені. Однак більшість з них використовувала уже висвітлений у науці матеріал, а дослідники-археологи обстежували локальні місця зведених у Крилосі валів.
Однак мусимо зауважити, що самі по собі вали уже вражають своєю значущістю. Насипані з метою оборони міста, вони не тільки є справжніми пам’ятками минулого, але й доказом того, що наші пращури в ті далекі часи були спроможні їх спорудити. Навіть уже сам вигляд валів спонукає задуматись над тим, скільки потрібно було вкласти праці та часу, щоб їх насипати, а робилося усе вручну.
В результаті обстежень було підтверджено, що вали мали трирядну будову. Однак, на жаль, уже не простежується друга лінія оборони на Качкові, де невисокі вали на даний час розорані. На нашу думку, вони були невисокі, бо відділяли Вічеву площу, яка розміщувалась біля Галичиної могили, від решти міста. Правда, невідомо, які стояли на них дерев’яні споруди, а вони могли теж бути потужними. Невирішеним залишається питання і напрямку доріг та уже безпосередньо вулиць міста. Переважно вони дублюються нинішніми. Проте ми не є прихильниками тієї думки, що вал був «розірваний» тільки в одному місці, де стояла велика брама. Воріт, судячи з попередніх висновків, у давньому Галичі було кілька, однак менших за розмірами і службовим користуванням. Зрозуміло, що князь, бояри і дружинники в результаті небезпеки могли рухатися по зовсім інших транспортних вулицях, аніж прості люди. Останні теж мусили займати свої, визначені наперед, оборонні позиції, оскільки для захисту такого великого міста, як середньовічного Галича, потрібна була чимала кількість людей.
До такого важливого аспекту, як оборона княжої столиці, слід привертати більшу увагу під час проведення екскурсій. По валах, хоча б основних, можна прокласти бодай пізнавальну екскурсійну стежку, щоб про велич міста відвідувачі давнього Галича дізнавались не тільки у музеї, а усе могли побачити на власні очі. Було б добре, якби на цих оборонних укріпленнях частково були відновлені і дерев’яні споруди. Це ще більше приваблювало б до Крилоса туристів, а особливо дітей.
Іван ДРАБЧУК |