1894 року в українській національно свідомій родині Николайчуків у Надвірній народилася неординарна освітянка-«просвітянка» Катерина Николайчук, сестра відомого діяча «Просвіти» у Надвірнянському повіті адвоката Миколи Николайчука, заарештованого у 1939 р. і знищеного більшовиками.
Під час Першої світової війни призначена завідателькою школи у с. Фитькові, якою керувала до 1923 р.
Разом зі священиком села В. Ленкавським проводила велику національно-виховну роботу в громаді, у результаті якої після проголошення ЗУНР (1918 р.) із села пішли добровольцями в УГА майже чотири десятки фитьківчан.
Недарма у відомій пісні «Із Бережан до кадри» рідні співали: «Згадав наш пан хорунжий і про свою Надвірну. Ой, там же він покинув свою Катрусечку вірну…».
І дійсно вірну. Втративши хорунжого (справжнє ім`я та прізвище котрого варто б уточнити-дослідити. Одна із версій, що цим хорунжим міг бути надвірнянець Лесь Гринішак) так і померла вона панною на 80-му році життя восени 1974 року. Похована на новому цвинтарі у Надвірній. Усе своє життя присвятила повністю навчанню і вихованню молодого покоління.
Катерина Николайчук квартирувала в отця В. Ленкавського і, безумовно, теж мала вплив на формування світогляду його сина Степана, автора «Декалога Українського Націоналіста», який проживав із 1909 по 1923 роки з батьками у Фитькові.
Наявні світлини і рукописні документи засвідчують активну діяльність Катерини Николайчук серед січових стрільців і вояків УГА у 1918-1920 рр.
Катерині Николайчук я вдячний як моїй учительці німецької мови у Надвірнянській середній школі у 1946-1949 роках, а також як першій учительці моєї мами у 1916 році у Фитькові.

Іван ПИЛИП`ЮК,
просвітянин, м. Надвірна