Щорічно 18 травня відзначають Міжнародний день музеїв, в який здебільшого в усі виставкові центри, галереї та музеї вхід вільний. Цього дня коломияни мали можливість відвідати кілька музеїв, серед яких Музей історії міста Коломиї. Чим унікальні експонати Музею історії міста – в огляді “Дзеркала”.

Швейна машинка. На перший погляд – звичайна швейна машинка, але її історія мало кому відома. На ній ще у 1912 році коломийська кравчиня єврейського походження шила сукні для Архікнягині Зити, яка разом з Архікнязем Карлом, перебуваючи на той період у Коломиї, очікували первістка. Ця швейна машинка не європейського зразка, а придбана, ймовірно, у Петербурзі. Її виявили наукові співробітники музею в одному з особняків на теперішній вулиці С. Петлюри.

Пляшки від пива. Коломийські пляшки від пива – це окрема тема, яку ще мало хто досліджував.

“У нас є цікаві пляшки. З часом ми плануємо презентувати колекцію пляшок, на якій розкажемо про коломийське пиво”, – розповідає директор Музею історії міста Коломиї Михайло Арсак.

Годинники. “Скарбниця коломийського часу” – так називають музей. На цих годинниках час зупинився. У музеї є три годинники, які подарували мешканці особняків. Історичний час, який минав у будинку Повітової ради, де тепер музей, відраховував годинник, який тепер зберігається в кабінеті першого заступника міського голови Володимира Григорука. Він зупинився після ліквідації міського комітету комуністичної партії, де був багато років. Але до честі пана Григорука знову відраховує коломийський час у міській ратуші.

Річковий якір. Зараз складно уявити, але колись глибина Пруту становила 200 – 250 метрів. Плавали баржі, які возили карпатський ліс до Чернівців. З цього міста його перезавантажували на вози, а вже далі Дністром відправляли до Одеси, де будували з карпатського лісу кораблі. Цей якір є свідченням того, що колись гірська річка Прут була повноводною і по ній могли плавати кораблі. Другий такий якір свого часу знайшли в Пруті поблизу Матіївців.

Музей музики та радіо. Унікальною є колекція грамплатівок з топ-піснями 60 – 80-х років минулого століття.

Серед грамплатівок фірми “Мелодія” та фірми “Рига” багато записів пісень українських композиторів та у виконанні українських співаків.

Скажете, що це ще пам’ятають ваші батьки та дідусі з бабусями.

Це так, але практично ніхто, крім відвідувачів музею, не бачив грамплатівки, записані у Львові.

Унікальними експонатами музею є грамплатівки “Гуцулка Ксеня” та “Коломия-місто”. Їх ви ніде більше не побачите.

Пульт до радіо. Мало хто з відвідувачів може сказати, що пристрій, який має довгий дріт і лежить на радіолі випуску 1958 року, це пульт керування радіо, за допомогою якого перемикали радіоканали, звук і т. д.

В експозиції є різні радіо.

Фронтовий гучномовець, так зване в народі дротове радіо “колгоспник”, радіола з програвачем грамплатівок у нижній частині апарату.

Окрім цього, небагато людей мали вдома радіотрійку – в одному апараті радіо, бобінний магнітофон та програвач.

Диктофон. Меморіальна річ. Диктофон, який належав журналісту обласного Івано-Франківського радіо Богдану Тимінському.

Вітражі на вікнах. Вітражі в будинку колишньої Повітової ради, а тепер музею, до недавнього часу були єдиними в Коломиї. На них зображені бджоли, квіти та вулики.

Скульптура з фонтана. Скульптури з коломийського фонтана, який колись стояв на теперішній площі Шевченка. Їх знайшов і передав до музею художник Микола Семеняк.

Рояль. Це старий інструмент, на якому ще 1903 року грав Микола Лисенко. В той час він гастролював по Галичині з нагоди свого ювілею. Торік з допомогою начальниці управління культури Уляни Мандрусяк вдалося знайти чернівецьких реставраторів, які відновили інструмент, і тепер можна влаштовувати концерти відомих виконавців.

Цукерниця. Це іменна цукерниця, яка належала відомій українській акторці Іванні Біберович.

Січкарня. Коломияни на околицях вели майже сільський спосіб життя. І січкарня була необхідна в господарстві для приготування кормів для коней, корів. Такі січкарні робили на заводі “Коломиясільмаш”. На жаль, коломийської січкарні не маємо, але ця також цікава.

Номерний знак з будинку на вулиці Українській (польською мовою). Вул. Українська мала таку назву за часів австрійського, польського, радянського панувань і зберегла свою назву в наш час. Це єдина вулиця, яка з перших її хрестин не міняла ніколи свого імені.

Ляльки. В експозиції, присвяченій коломиянам, які народилися на українських землях, що тепер під Польщею, цікавими є ляльки, вбрані в український народний одяг Лемківщини, Закерзоння та інших українських земель в межах теперішньої Польщі.

Книга. Книга Почесних громадян міста Коломиї заснована ще 1846 року. Попри цікаву інформацію про людей, які внесли вагомий розвиток міста, документ, який описує електрифікацію міста у 1925 році.

Люльки. Козацькі люльки-носогрійки зроблені коломийськими гончарами в єврейських майстернях на початку минулого століття.

Археологія. Крім знарядь праці первісних “коломиян”, експонуються два фрагменти бивнів мамута, залишки двох зубів мамута (мамонта).

Соломія МАРДАРОВИЧ