Четвер, 2020-09-24, 5:13 AM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2020 » Квітень » 30 » 100 років тому на Прикарпатті від епідемії тифу помер отець Генріх Рачковський
9:14 PM
100 років тому на Прикарпатті від епідемії тифу помер отець Генріх Рачковський

У квітні цього року минає 100 років із дня смерті пароха Москалівки (село, яке в 1930 році ввійшло до складу міста Косів), отця Генріха Рачковського, який помер від тифу.
Історію про о. Генріха Рачковського розповів у соцмережі його правнук Олег Наворенський, інформують "Вікна".

"У часи епідемії згадалася історія, адже у квітні цього року минає 100 років із смерті пароха Москалівки о. Генріха Рачковського, мого прадіда. Символічно, що тоді була епідемія тифу. І отець пішов із Святими Тайнами до хворого, де на нього перебралася тифозна воша — тоді воші переносили тиф. Відчув її вже вдома. У церкві грали дзвони на Великдень, а отець у 35 років помирав, залишивши трьох донечок віком 8, 5, та 1 рік. Похований біля церки на Москалівці. Хворий, якого відвідував отець, на щастя, вижив.

О.Генріх-Йосиф народився в Москалівці у родині міського урядрвця Генріха Вольфа Рачковського і Марії Яворської — доньки багатодітного священника з Яблунова. Хата була неподалік школи та млинівки. Ще в 1970-х роках можна було побачити рештки фундаменту та поріг.

Першою дитинюю була Емілія, записана по мамі українкою (тоді в змішаних шлюбах національність передавалася донькам по матері, а синам по батькові). В подальшому вона вийшла заміж за начальника косівської жандармерії Ігнація Бьоза і дожила до похилого віку. Похована Емілія Безова на Монастирському. Мала сина Абандона (Доня), що навчався у Віденському університеті та загинув на Італійському фронті. Ігнацій Без помер у 1915 році після операції на виразку та похований на теперішньому католицькому цвинтарі, пам'ятник недавно поремонтований внуком о.Генріха, шістдесятником Ярославом Гевричем.

Після Емілії народилося ще 10 хлопчиків, записаних по батькові австрійцями, які дуже швидко вмирали. Коли народився Генріх, то його матері було видіння, щоб записали дитину українцем і він виживе. Тоді це означало похрестити греко-католиком. І Генріх-Йосиф вижив. Мав здібність до хімії, одного року, експериментуючи, висадив на Святий вечір піч із всіма стравами. Закінчив Коломийську гімназію, Станиславівську духовну семінарію. Рано осиротів, батьки поховані на старому католицькому цвинтарі (здається, що зараз там гуртожитки технікуму).

Із племінником Абандоном Безом різниця у віці була мала, то вони росли як друзі. Разом закохалися в Гелену-Ірину Зегзду в Станиславові, чия родина мешкала на перехресті вулиць Чорновола — Гординського — Сахарова у Станиславові. Вона віддала перевагу молодому семінаристові.

У 1912 році народилася донька Емілія-Христина, яка потім стала монахинею у Підмихайлі Рогатинського району, після заборони УГКЦ у 1948 році була вивезена до Сибіру разом із мамою. Після повернення працювала лаборантом на Смодній, померла 19.03.69, похована на Монастирському.

З початком І світової війни отець Генріх Йосиф був мобілізований капеланом до австійської армії. Тоді капелан ішов у бій із солдатами, озброєний тільки Святими Тайнами та Словом Божим, тримаючи за руку і розраджуючи умираючих. Пройшов всю війну без жодного поранення, мав нагороди. На фронті його оминули холєра, дизентерія, іспанка, тиф, щоб потім отримати своє у рідному Косові.

У 1915 році народилася друга донька. На плебанії (на тому самому місці що й зараз, була знесена з десяток років тому зараз нова будівля) була гучна гулянка із 12 кумами-офіцерами, а донька отримала патріотичне на той час ім'я Єлизавета-Францішка-Йозефіна- Вільгельміна.Єлизавета після закінчення "Рідної школи"навчалася у Ягелонському університеті, а потім через фінансоу скруту у Львівському університеті на класичній філології. У 1934 році вийшла заміж за священника о. Богдана Геврича, який закінчив Львівську семінарію, та поїхала з ним на парафію у Тернопільську область. О.Геврич відмовився підписувати православ'я і після 10 років тюрми приїхав до дружини у Косів, яка мешкала у хаті своєї цьоці- Емілії Безової по вул. Шевченка (на тому місці зараз кооперативний будинок). Померла 20.09.1971, похована на Монастирському поруч із сестрою Емілією-Христиною. Геврич Богдан Антонович служив у підпільній УГКЦ, викладав у підпільній семінарії і офіційно працював фельдшером спочатку у Санаторії, а потім на ВО "Гуцульщина". Помер 13.10.1988, але багато хто із косівчан пам'ятає його донині.

Третя донька, Марія, народилася у 1919 році. В час Другової Світової війни була вивезена до Австрії на роботу, а звідти виїхала до Канади, а звідти до Нової Зеландії, де й померла вже в ХХІ столітті".


Переглядів: 37 | Додав: Dnister







Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 20. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю.
Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах.

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Copyright MyCorp © 2020