Усе почалося зі спогадів Тадеуша Габчинського, точніше – з одного рядка звідти. Він писав, що у міжвоєнний період мешкав на теперішній вулиці Національної Гвардії, 4 і в його будинку колись «зупинявся архікнязь Рудольф зі своєю свитою, коли провадив інспекцію цісарського гарнізону».

Архікнязями (ерцгерцогами) називали чоловічих представників династії Габсбургів, яка правила Австро-Угорщиною. Такі зірки нечасто навідувались до провінційного Станиславова. Тому довелося провести ціле невелике розслідування, аби з’ясувати, чи дійсно Рудольф заїжджав до нас, пише Репортер.

Для сучасних іванофранківців Великдень – це нагода зібратися за святковим столом у колі родини. Сто років тому галичани вважали, що на Великдень можна ще й дізнатися про своє майбутнє на наступний рік.
Важливим ритуалом було випікання пасок. Якщо у господині гарно підійшло тісто, то вважалося, що весь наступний рік у хаті пануватимуть лад і добробут. А якщо тісто не піднялося, це розуміли як застереження про невдалий рік. Погано, якщо паска підгоріла, потріскалася чи вийшла кривою – рік до наступного Великодня буде важким. Щоб із паскою все було гаразд, під час її випікання в хаті не можна було шуміти, бігати і, боронь Боже, сваритися і кричати.