На офіційному сайті Калуської міської ради оприлюднили проєкт рішення виконавчого комітету «Про надання дозволу на демонтаж меморіальної дошки і барельєфа Бориса Сапункова в м. Калуші на площі Героїв, 1».

У листопаді 1938 року в Окружному суді Станиславова розглядалася справа, яка вкотре переконливо довела, що ревнощі можуть спричинитися до біди.

Львів’янин Едвард Федер, що займався ремонтом приміщень, був жонатим, але закохався у мешканку Станиславова, яка була на 20 років від нього молодшою. Чоловік прислухався до голосу серця, розлучився з дружиною і одружився з коханою.

У нашому місті досить багато архітектурних пам’яток, пов’язаних із важливими подіями української історії та життям видатних українців. Серед них є будівлі, добре відомі широкій публіці, однак є й такі, що незаслужено обділені увагою мешканців і гостей Івано-Франківська. Спробуймо дізнатися більше про деякі з них.

«Біологічна» вілла

Як краєзнавець, етнограф, меценат увійшов в історію культури Прикарпаття і України Євген Паранюк. Він народився 27 червня 1923 року в селі Хмелівці на Богородчанщині і юнаком під час Другої світової війни був вивезений в Німеччину, потім перебував у Чехословаччині, далі жив в еміграції у США. Паранюкові випало працювати в нью-йоркській лікарні разом з Євгеном Маланюком. Він був знайомий з Іваном Багряним, Василем Баркою, Докією Гуменною, Василем Махном. Під час своїх досить частих приїздів з-за океану в Україну після проголошення її незалежності Євген Паранюк спілкувався з Дмитром Павличком, Василем Скуратівським, Дмитром Гнатюком, Олесем Бердником. А на рідному Прикарпатті запізнався зі Степаном Пушиком, Євгеном Бараном, Петром Арсеничем, Володимиром Грабовецьким, Іваном Скрипником.