У газеті «Кур’єр станиславівський» була рубрика «З бруку», в якій описувалися різні сценки, випадки і діалоги з міських вулиць. На жаль, ми не знаємо, як звали її автора, бо він здебільшого підписувався псевдонімом «Такий пан» або «Той самий».

Так, у серпні 1912 року він описав, як станиславівське військо вирушало на маневри, тобто на військові навчання:

В міжвоєнному Станиславові злочинний світ ділився на різні класи і категорії. Крім представників злодійської еліти, яких називали «кіндерами», були ще так звані альфонси і «злодійська зараза». Альфонсами тоді називали сутенерів, які опікувалися вуличними повіями.

Переважно під «опікою» одного альфонса перебувало від кількох до кільканадцяти повій, яких він розставляв у різних місцях. Всю виручку від своєї «праці» повії мусили віддавати альфонсові, а він уже розподіляв ті гроші на свій розсуд. Головний альфонс мав ще своїх помічників, які охороняли повій від можливого нападу та слідкували за ними.

Ми продовжуємо наше знайомство з давніми афішами і плакатами, які колись змушували мешканців нашого міста радіти, сумувати, обурюватися чи захоплюватися. Адже ці маленькі частинки історії несуть у собі цілком різну інформацію – повідомлення про дві захопливі прем’єри, два офіційні оголошення, а насамкінець – афіша концерту бадьорої і життєствердної гуцульської музики.

Комедія і трагедія