Нам 10 - років! У жовтні 2010 року було створено веб-сторінку Івано-Франківської обласної організації Національної Спілки Краєзнавців України. Впродовж десятиліття ми збираємо та розміщуємо різноманітні дослідження та новини, які стосуються минулого Прикарпаття, подій з його історії та відомих особистостей.

26 листопада 2020 року в Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка відбулася презентація ґрунтовної праці відомого дослідника нашого краю, доктора історичних наук, лавреата премії ім. академіка Івана Крип'якевича, невтомного трудівника на краєзнавчій ниві Петра Сіреджука.

Презентована праця «Галицька Гуцульщина доби Західно-Української Народної Республіки» досліджує питання державного і військового будівництва на теренах Галицької Гуцульщини доби ЗУНР та участь гуцулів у польсько-українській війні 1918-1919 рр.

Так раніше називали людей, які сплавляли ліс по Черемошу на спеціальних плотах – дарабах. Робота була небезпечною, можна сказати, для відчайдухів. Аби стати керманичем, хлопці десь три роки вчилися біля старших, а ті ще добре приглядалися, чи можна довірити тобі кермо.

Ліс по ріці сплавляли і дід, і батько 83-річного Дмитра Могорука. Тож, він – керманич у третьому поколінні та, каже, останній на Прикарпатті, пише Репортер.

Сили буває замало

Безробіття було серйозною проблемою міжвоєнної Польщі. Лише станом на 1932 рік у країні було офіційно зареєстровано більш ніж 515 тисяч безробітних – пише “Західний кур’єр“.
«Безробіття залишається однією з найважчих суспільних хвороб у нашій країні, – писала преса. – Незважаючи на всі дослідження, ми так і не знаємо справжніх масштабів цієї біди та реального рівня життя безробітних. Ми лише в загальному знаємо, що їхня кількість набагато більша, ніж подає офіційна статистика.

Попередня віртуальна мандрівка біля пам’ятника Шевченку була дуже зручною. Звідси важко не помітити чималі церковні бані.

Сумнівів немає: ми бачимо деканальну церкву Архистратига Михаїла. Facebook-сторінка Old Kalush рекомендація для охочих подивитися: спробуйте потрапити на подвір'я церкви вулицею Ковжуна та невеличким провулком через фіртку з боку резиденції, а не парадним входом з майдану Шептицького. На кілька хвилин вдасться зануритись в атмосферу початку ХХ століття, інформують "Вікна".

Багато іванофранківців сприймають своїх домашніх улюбленців як повноправних членів сім’ї. На жаль, трапляються й такі, що вважають тварину лише забавкою чи модним аксесуаром. Сто років тому деякі домашні тваринки теж були показником добробуту і високого статусу, адже коштували дорого. Взагалі домашній улюбленець був недешевим задоволенням, адже за деяких тварин доводилося ще й сплачувати податок – пише “Західний кур’єр“.

Ользі Шиян з села Гошів Долинського району у грудні виповниться 80 років. Вона як зараз пам'ятає той день, коли її батька Павла вивели з хати, не давши повечеряти, та розстріляли.

Тридцятого жовтня цього року в Бохумі помер професор Бохумського університету Оскар Анвайлер (1925-2020).

Ані під час свого навчання в Івано-Франківському педінституті, ані потому я й гадки не мала, що практично поруч з новим корпусом інституту минули дитячі роки Оскара Анвайлера. Донедавна і не знала, хто це. Тепер знаю, пише Галина Петросаняк у Репортері.

Сьогодні, 26 листопада, в Івано-Франківську відбулось відкриття виставки робіт відомого митця Опанаса Заливахи.

Експозицію, приурочену до 95-річчя від дня народження художника, відкрили у Музеї мистецтв Прикарпаття. До неї увійшло понад 100 робіт митця – це і картини, і рисунки, і скульптури з дерева.

Фонд Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. Степана Бандери поповнився трьома фотографіями, на яких зняті вбиті КГБ повстанці УПА.

Про це на своїй сторінці у Фейсбук розповів директор музею Ярослав Коретчук.

“Викупили з приватної колекції три світлини зроблені працівниками НКВС вбитих наших повстанців. Саме так на показ у селах та містах виставлялися тіла наших героїв, щоб залякати населення та виявити родичів. Опісля тіла нелюди закопували у різних місцях”, – пише історик.

На фасаді редакції газети «Гуцульський край» у Косові встановлено меморіальну дошку Марії ВЛАД.

«Сьогодні ми тут, щоб діткнутися теплом сердець до світлого образу нашої краянки – видатної української письменниці, журналістки, патріотки, громадської діячки Марії Влад», – так відкрила захід із вшанування її пам’яті заслужений працівник освіти України, літературознавець, член НСПУ та НСЖУ Аделя Григорук.

Якихось 110 років тому, коли в Каратах ще не було збудовано туристичних баз та гірськолижних курортів, першопрохідці лижного спорту діставалися до Ворохти потягом і впродовж короткого світлового дня здійснювали виснажливу мандрівку, щоб наприкінці її відчути насолоду від двокілометрового спуску гірськими схилами до Яблуниці.

У відділі краєзнавчої літератури розгорнуто ювілейну книжкову виставку з циклу «Краєзнавство Івано-Франківщини в іменах», присвячену відомій на Прикарпатті краєзнавиці Світлані Флис. Вона – старша наукова співробітниця Музею етнографії та екології Карпатського краю м. Яремче, авторка та співавторка багатьох путівників по Гуцульщині та книг з історії і культури Яремчанщини.

Народилася 23 листопада 1960 р. в с. Виноград Коломийського району Івано-Франківської області в родині службовців. У 1979 р. з відзнакою закінчила Коломийське медичне училище, а у 1993 р. - Київський інститут (нині університет) культури.

Ім’я художника Осипа ВАСЬКІВА (1895–1972 рр.) на Прикарпатті й загалом у нашій державі почали повертати з небуття лише за незалежності України.

В «Історії міст і сіл УРСР. Івано-Франківська область» є такі рядки: «У вересневі дні 1939 року сонце свободи зійшло над Прикарпаттям. Західноукраїнські землі були визволені Червоною армією… Уперше в своїй історії трудящі Прикарпаття стали господарями свого краю. За допомогою народів-братів нашої країни, під керівництвом Комуністичної партії на Прикарпатті розпочалося будівництво нового життя…».

Як саме будувалось оте «нове життя», довідаємося зі спогадів ректора станиславівської семінарії Авксентія Бойчука, пише Репортер.

Станиславів початку ХХ століття жив подвійним життям. З одного боку, в місті всіляко пропагували цнотливість і моральну чистоту – пише “Західний кур’єр“.

В особливо побожних родинах під час посту навіть завішували дзеркала, щоб члени сім’ї думали не про власну зовнішність, а про душу. З іншого боку, в певних районах Стани­славова процвітала секс-індустрія й пов’язані з нею злочини. Траплялися й випадки, коли жертвами чужої розбещеності ставали діти. У жовтні 1913 року в Станиславові впіймали справжнього сексуального маніяка.

Кажуть, що гра – це репетиція життя, тому ігри були популярними у всі часи. Сто років тому мешканці Станиславова вміли урізноманітнити своє дозвілля, хоч нічого не знали про комп’ютерні «стрілялки» і «стратегії». На початку ХХ століття в місті був багатий асортимент іграшок, однак вони здебільшого завозилися з-за кордону. Захисники місцевого виробництва всіляко намагалися змінити цю ситуацію, ну а малеча щиро раділа забавкам.

Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й.Кобринського реалізує проєкт «Музейна бібліотека – відкритий простір».

Втілення цієї ініціативи стало можливим завдяки Програмі підтримки ініціатив місцевих карпатських громад та за фінансової підтримки Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької обласних рад, пише Фіртка.

Де у Коломиї розташують та якою буде музейна бібліотека вже нового покоління – дивіться в сюжеті НТК:

Деякі жарти йдуть у небуття разом з епохою, в якій народилися. Сучасникам смішно, а їхні нащадки геть не можуть второпати приколу. Наприклад, у сімдесятих у Франківську сміялися з оголошення на слупі: «Продається гуцулка! Не стара. М’яка частина у доброму стані». Легенди

Хто жив у ті часи, розуміє, що то не про горянку середніх років із добре збереженою дупою. Йдеться про меблевий гарнітур, який випускав франківський меблевий комбінат. Фото «Гуцулки» містили майже всі радянські путівники того часу. На відміну від багатьох інших меблів, вона мала державний знак якості, який не так прос­то було отримати, пише Репортер.

У вересні 1928 року в Станиславові відбулися пишні урочистості на честь 200-річчя Державної гімназії, заснованої в 1728 році (тепер морфологічний корпус медуніверситету) – пише “Західний кур’єр“.

З нагоди цієї події львівська україномовна газета «Діло» розмістила коротку історію цього навчального закладу і висловила переконаність, що український дух ніколи не вмирав у його стінах, незважаючи на те, що викладання велося іншими мовами.

В День гідності та свободи у Більшівцях освятили пам’ятник на місці, де колись були знайдені останки 59 жертв із місцевої тюрми НКВС, що загинули у 40-50-х рр. минулого століття – пише “Західний кур’єр“.

Нагадаємо, перепоховання останків відбулося у Більшівцях у вересні минулого року. Передували цьому двохмісячні розкопки проведені силами КП «Пам’ять» та волонтерів.

26 листопада о 13.00 год. в обласній науковій бібліотеці відбудеться презентація  наукового дослідження Петра Сіреджука "Галицька Гуцульщина доби Західно-Української Народної Республіки".

Про книжку Лілії Лишеги «Тисьмениця колись» 

Наприкінці жовтня цього року в івано-франківському видавництві «Дискурсус» з’явилася книжка Лілії Лишеги «Тисьмениця колись». Читачі «Збруча», мабуть, пам’ятають подачу кількох текстів авторки на сайті, а дехто з них після прочитання залишив захоплені коментарі, зокрема побажавши у майбутньому на цьому матеріалі видати книжку. Тоді Лілія Лишега не вказала, що ці тексти ‒ фрагменти задуманої книжки, але сам «закрій» матеріалу про це промовисто свідчив. І ось вже з’явилася сама книжка ‒ у повноті авторського задуму і доопрацьованих частинах.

У селі Петранці на Рожнятівщині освятили пропам'ятну дошку славетному односельцю.
У рамках вшанування 100-річчя з часу жорстокого вбивства більшовицьким комісаром українського військового діяча, доктора права, команданта першого артилерійського полку у складі 1-ої бригади Українських січових стрільців, отамана Української Галицької армії Ярослава Воєвідки (5.03.1882-28-29(30).03.1920) в селі Петранці на Рожнятівщині, де він народився, освятили пропам'ятну дошку славетному односельцю, розповіла в соцмережі краєзнавиця Дарія Ониськів.

У четвер, 19 листопада, в приміщенні музею мистецтв Прикарпаття відбулося урочисте вручення премії у галузі краєзнавства імені Володимира Полєка – відомого громадського діяча, науковця та літературознавця. Відзнака присуджується за вагомий внесок у справу вивчення, збереження і популяризацію історико-культурної спадщини та дослідникам Івано-Франківщини, які займаються науковим і всебічним вивченням нашого краю.

У рамках “Фестивалю культурного різноманіття” відбулися презентації візії Музею зброї в місті Івано-Франківську, яку представила очільниця проєктно-вишукувального відділу КП ПІК «Палац» Лариса Поліщук та онлайн-представлення візії Музею культурного різноманіття в місті Ботошані, яке є партнером проєкту.

Про це повідомили на сторінці КП «Простір Інноваційних Креацій «Палац» у фейсбук, пише “Західний кур’єр”.

Ректори Станиславівської духовної семінарії мали неабиякий літературний талант.

Її перший очільник, отець Єремія Ломницький, залишив цікавий щоденник, про який Репортер уже писав. Тепер черга його наступника – Авксентія Бойчука. Він написав цікаві спогади про перших совітів, як вони прийшли до Станиславова і що тут витворяли.

Малі, худі, мізерні

Сьогодні, 18 листопада, в Івано-Франківську вшанували пам’ять Євгена Желехівського – українського лексикографа, фольклориста, громадського діяча.

Про це у соцмережі повідомив міський голова Руслан Марцінків.

“Такі люди, як Євген Желехівський, стали фундаментом для того, щоб українська держава постала у наступному столітті. Це автор так званої «желехівки», який захищав українську мову тоді, а ми продовжуємо захищати її зараз”, – пише мер Франківська.

Наприкінці ХІХ століття на тодішній околиці міста в межиріччі Бистриць з’явився комплекс споруд, в яких розмістився 33-й полк польових гармат цісарсько-королівської армії Австро-Угорщини.

Про присутність у місті артилеристів часом нагадували відлуння стрільб, які відбувалися за Дубровою (тепер територія міського парку імені Шевченка, – авт.) в напрямку села Радча. Гуркіт гармат лякав  мешканців Станиславова (тепер – Івано-Франківськ) так само, як ще недавно гул винищувачів, які під час навчальних польотів низько проносилися над містом.

Музей писанкового розпису – це унікальне місце, яке стало справжньою візитівкою Коломиї та всієї області. Щороку “Писанку” відвідує понад сто тисяч туристів як з України, так і з понад 70 країн світу. Людей приваблює оригінальна споруда музею і можливість ознайомитися з розмаїттям самобутніх мініатюрних шедеврів.

У свій ювілейний рік “Писанка” потребує допомоги. Про це повідомляють на сторінці “Зберегти символ, що єднає”. Там пишуть, що потрібно об’єднати всі зусилля, аби  зробити повний капітальний ремонт цієї унікальної будівлі.

Історія – це дуже серйозна наука, тож історики мають оперувати перевіреними фактами, аналізувати джерела та викладати точну інформацію. Втім, є автори, які пишуть усілякі байки, а інколи й цілеспрямовано брешуть. При чому їхні твори регулярно перевидаються, академіки цитують звідти уривки, більше того – праці тих «казкарів» навіть вивчають у школах.

Щоправда, оті неправдиві автори є першими істориками, тому їм багато прощається, пише Іван Бондарев у Репортері. У світових масштабах «батьком історії» вважають грека Геродота, в Україні це був Нестор Літописець. А хто першим описав минуле Станиславова, тобто Івано-Франківська?

Збудована наприкінці ХІХ — початку ХХ століття імпозантна споруда за своє життя не раз міняла призначення — аж до пожежі.
Запроєктований з розмахом "Сокіл" має багато декорований фасад з двома нішами, в яких, ймовірно, вміщені бюсти Адама Міцкевича та Юліуша Словацького. Якщо чесно, "додивитися", чиї ж там бюсти складно. З певністю тільки можна сказати, що скульптура сокола, який початково "гніздився" на даху, до сьогодні не збереглася, йдеться на Facebook-сторінці Old Kalush.

У червні 1906 року в Станиславові стався злочин, який, на перший погляд, не мав жодного сенсу. Вночі до фотоательє на вул. Липовій (тепер вул. Шевченка) проникли злодії й викрали близько 60 фотографій, вийнявши задню стінку виставкової шафи, де вони зберігалися – пише “Західний кур’єр“.

Не було взято ні жодних інших цінностей, ні грошей, які зберігалися в сейфі.