У своїй книзі «Чудотворні ікони Прикарпаття», яка побачила світ у видавництві «Нова Зоря» в 2003 році, ми подали образки про 12 ікон Божої Матері, які знаходились в різні часи на теренах Івано - Франківщини. Історичні долі їх були різними, так само як і їх походження, до того ж одні зберігались у церквах, а інші у польських костелах. Зрештою, великої різниці між ними у зв’язку із цим ми не робили, адже ікона для побожного християнина є насамперед Божим ликом і перше, що спадає на думку, коли її бачиш – це помолитися перед нею. Тому ми і подали розповіді про чудотворні ікони із Більшівців, Лисця, Маріямполя, Станіславова (з вірменського костелу), Фраги. Тримаючи дану тему на пульсі зацікавлення, ми час від часу фіксували різноманітну інформацію про інші чудотворні ікони, про які, на жаль, відомостей бракувало, що і завадило написати про них окремі статті. Однак нещодавно нам до рук потрапила книга «Львівська Архідієцезія латинського обряду» (Львів, 2006), авторами якої є єпископ Мар’ян Бучек та Ігор Сідельник. У книзі зібрана інформація про римо-католицькі парафії, костели та каплиці, що розташовані на території Івано-Франківської, Тернопільської та Чернівецької областей. Тут ми зустріли і цікаві відомості про чудотворні ікони Прикапаття, які зберігались у намолених храмах. Короткий їх огляд, за винятком тих, які перелічені вище, ми пропонуємо і нашим читачам. Богородчани. Чудотворна ікона Матері Божої зберігалась у костелі цього містечка кінця XVII ст. Костел був побудований представниками родини Потоцьких для отців-домініканців. Спочатку він був дерев’яним, а пізніше був зведений мурований, правда уже родиною Косаківських. Ікона, яка зберігалась і в старому храмі, і новому була намальована на полотні розміром 110 х 76 см. Після Другої світової війни поляки забрали частину костельного майна у Польщу. Разом з іншими дорогими речами було вивезено і чудотворний образ Матері Божої. Він з 1974 року знаходиться у головному вівтарі костелу в Корбєлові біля Живця. Болехів. На початку XVII ст. у цьому містечку постав костел Успіння Пресвятої Богородиці. Коли дерев’яна споруда згоріла, на кошти Станіслава Понятовського у Болехові було споруджено мурований костел. У його головному вівтарі й зберігалась копія Чудотворної ікони Матері Божої Ченстоховської. У 1945 році, коли католицькі священики виїхали на батьківщину, вони забрали із собою цю ікону. Зараз вона зберігається у Вигєлжуві біля Зельова. Букачівці. В історії цього поселення, починаючи від кінця ХVІ було кілька католицьких храмів, які споруджувались людьми, а руйнувались різними стихіями і часом. В середині ХVII ст. тут зводиться новий костел Всіх Святих, який мав три вівтарі. Головний із них присвячувався Матері Божій. Новий костел у пізньобароковому стилі постав на кошти власників містечка Уруських у 1838 році. У ньому і зберігався гарний образ Матері Божої з Дитятком. Долина. У цьому районному центрі нашої області свого часу теж знаходилась копія чудотворної ікони Матері Божої Ченстоховської. Зберігалась вона у місцевому костелі Різдва Пресвятої Богородиці, спорудженого в 30-тих роках XIX ст. Знаходився він у головному вівтарі, котрий було перенесено у новий храм із старого дерев’яного. У післявоєнний період ікону було вивезено із Долини і зараз вона зберігається у костелі Святої Катерини недалеко польського міста Вроцлава. Єзупіль. Містечко у давні часи належало родині Потоцьких. Вони і стали ініціаторами спорудження у ньому костелу і монастиря отців Домініканців. Споруда кілька разів перебудовувалась. Однак щоразу почесне місце у храмі, точніше в його головному вівтарі, займав Чудотворний образ Матері Божої. Сам костел носив ім’я Успіня Пресвятої Діви Марії. Чудотворна ікона була відома із кінця ХVІ ст. У першій половині ХVIII ст. її було короновано. В 1944 році поляки разом з іншим храмовим майном вивезли ікону до Польщі. Тепер вона знаходиться у вівтарі домініканської каплиці у м. Ярославі. Коломия. Свого часу це давнє галицьке місто теж славилось своєю Чудотворною іконою. Знаходилась вона спочатку у старій замковій каплиці, а пізніше була поміщена у домініканському костелі. Ікона Матері Божої Коломийської датована 1635 роком. Це копія із попереднього святого образу, який був привезений з Угорщини і подарований місту князем Владиславом Опольським. Оригінал, на жаль, не зберігся. Коли домініканський монастир було закрито, Чудотворну ікону у березні 1789 р. було поміщено у головному вівтарі новозбудованого храму під титулом Успіня Пресвятої Діви Марії. У 1851 році ікону, відновлену після пожежі 1833 року, розмістили у новому необароковому вівтарі. В 1946 році поляки, рятуючи Чудотворний образ від атеїстичної влади, таємно вивезли до сусідньої країни. З 1956 року він знаходиться у костелі капуцинів в Скоменьниці Чорній. Надвірна. Родина власників Надвірної Куропатвів наприкінці ХVІ ст. спорудила у місті костел Пресвятої Трійці. З другої половини ХVII ст. зростає культ Матері Божої Ченстоховської, який з 1662 р. на підставі з описами її чудес було визнано давнім. У 1945 році духовні опікуни костелу разом з іншим костельним добром вивезли з Надвірної й Чудотворний образ Матері Божої, який знаходиться у польському місті Легніці. Отинія. Свого часу в цьому відомому за літописом містечку прославився чудами (з 1718 року) Чудотворний образ Матері Божої. Коли у містечку на початку XX ст. було зведено новий мурований храм у неготичному стилі, то в ньому у головному вівтарі й розмістили Чудотворний образ. Він став об’єктом паломництва великої кількості віруючих і не тільки римо-католиків. Чудотворна ікона перед Другою світовою війною була оздоблена новим «коштовним вбранням». А після війни вона була вивезена у Польщу і з 1957 року зберігається у Ліготі Ксенженцей. У серпні 1997 року відбулася інтронізація копії Чудотворної ікони Матері Божої Отинійської. Снятин. Невеликий дерев’яний костел під титулом Успіня Пресвятої Діви Марії існував у містечку з ХIV ст. Пізніше тут було споруджено величний мурований храм, посвячений у 1857 році. У 1928-1935 рр. його було ґрунтовно перебудувано. Як і раніше, святиня носила титул Успіня Пресвятої Діви Марії. У костелі знаходився образ Матері Божої Святого Скапулярію, який походив з місцевого домініканського монастиря. Він у 1787 році був закритий, а дерев’яний костел передали вірменській громаді. Образ, який вважався Чудотворним мав срібні шати, був оздоблений коронами та обдарований вотами на знак зцілення чи допомоги. Снятинську ікону Богородиці ще називали Гуцульською Мадонною. У 1946 році ікона разом із поляками «помандрувала» до Польщі. Сьогодні вона знаходиться у костелі Матері Божої Святого Скальпулярію в Бжегу Дольнім. Тлумач. Історія костелу Святої Анни у Тлумачі і велична, і трагічна. У часи середньовіччя храм тричі будувався і тричі був зруйнований чужинцями. Пізніше, наприкінці 70-тих років XIX ст. тут постала нова споруда, яка була посвячена 1882 року. Титул храму зберігся. Костел, крім головного, ще мав два бічні вівтарі. Особливою пошаною у вірних користувався Чудотворний образ св. Анни з головного вівтаря. Його доля схожа із багатьма чудотворними іконами: в середині 40-вих років польський ксьондз таємно вивіз образ за кордон. Зараз він знаходиться у Сєдляковичах. У той же час із Тлумача було вивезено до сусідньої країни ще один образ, який знаходився у бічному вівтарі костелу - Матері Божої Королеви Польщі. Цей титул, як відомо, закріпився за іконою Матері Божої Ченстоховської. Її копія теж колись прославляла тлумацький храм. Як видно із запропонованого переліку, майже усі чудотворні ікони знаходились у костелах тих галицьких містечок, які мали певний адміністративний статус. Оскільки у великій пошані поляків була ікона Ченстоховської Божої Матері (до речі, вона походила із нашого княжого міста Белза), то кілька ікон були її вдалими копіями. Проте були серед чудотворних образів і цікаві за виконанням, і оригінальні за оформленням. Шкода, що усі вони через певні обставини опинилися за кордоном. Проте, в принципі, це були польські чудотворні ікони, і саме у поляків вони користувались найбільшим пошануванням. Однак ці ікони були і нашим культурним надбанням, і частиною нашої історії. Тому було б добре, якби не оригінали, то хоча б їх копії повернулись до нас, адже усі костели зараз відновлені і повернуті віруючим. Іван ДРАБЧУК, співробітник Національного заповідника "Давній Галич" |
