Один з дослідників Тисменицької брами розповів новини із дослідження розкопок.

Як повідомив викладач кафедри архітектурного проектування ІФНТУНГ, кандидат історичних наук Зеновій Федунків обраховано її довжину і висоту казематів.

Завдяки допомозі колег вдалося обрахувати основні габарити брами, а це означає, що відтепер проводячи розкопки дослідники знатимуть, що чекати від того чи іншого місця і знати приблизні контури брами.

За словами Зеновія Федунківа, план 1822 року наданий Олегом Стасюком зі Львова , він не має умовних позначень та експлікації.

"Мірна лінійка є, але було незрозуміло, у яких мірних одиницях вона подана, адже одному великому відрізку відповідало шість малих. В часовому проміжку функціонування Станиславівської фортеці мірна одиниця не була сталою: користувалися туазами, моргами, сажнями, ліктями, футами, долонями тощо. В результаті консультацій з колегами-фортифікаторами Філіпом Гавриленком (м. Київ), Максом Біличем (м. Київ), Василем Стрільчуком (м. Броди) прийшли до думки, що план виконано у сажнях і австрійських футах.

Чому? Проста математика: 1 сажень – 1,896 метра. Австрійський фут – 31,608 см. А, отже, 31,608 х 6 = 1,896 м. Один сажень – шість футів. Отже, на плані казематів Тисменицької брами 1822 р. малий відрізок – відповідає австрійському футу, великий – сажні. Далі, знаючи з плану 1743 р., правильність якого доведена кількаразово, що потерни тягнулися на всю довжину брами, промірявши довжину потерни, знатимемо довжину брами. Масштабування карти у метричну міру довжини в програмі архікад виконав канд. архіт. Іван Смадич", - пише дослідник.

У результаті вдалося з'ясувати, що довжина брами без тераси – 17,1-17,3 м, товщина стін потерни – 1,2-1,4 м, ширина потерни – 2,8 м., висота розкопаного муру потерни – 5,1 м, висота фундаменту – 1,2 м. Більшість розмірів з похибкою 0,2 см відповідають обмірам з розкопів.

"В когось ще є сумнів, що ми розкопали?", - додає Зеновій Федунків.

Довідка Фіртки:

В давнину місто замикали три величні брами: з північного боку — Галицька (Львівська) брама, з південно-західного боку — Тисменицька (Кам’янецька) і з південно-східного — Вірменська (Заболотівська).

Від кожної брами було перекинуто довгий дерев’яний міст через рів, наповнений водою, і тільки за допомогою цих мостів можна було потрапити до міста. Над брамами вміщувались величезні чорні мармурові таблиці із золотими написами.

Тисменицька брама - ренесансна прямокутна триярусна споруда з наскрізним арковим проїздом, увінчана високою вежею з банею та шпилем.